Якою має бути лісова політика України. Бачення Всесвітнього фонду природи WWF-Україна

Опубліковано 17 July 2020

17 червня 2020 в Комітеті Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування йшлося про необхідність розробки стратегічного документу щодо розвитку лісової галузі, а вже 16 липня у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів відбулася перша зустріч робочої групи з питань розробки Державної стратегії управління лісами до 2035 року.

Ініціатива з розробки нової лісової стратегії є вкрай актуальною і важливою, оскільки з 2016 року Україна не має жодного стратегічного документу, що визначав би напрями і пріоритети подальшого розвитку лісової галузі. Відсутність стратегічного бачення призводить до місцями хаотичного, неузгодженого прийняття законодавчих змін, створюючи тим самим юридичні колізії або логічні суперечності. Разом з тим, схема прийняття рішень у галузі часто є занадто складною і унеможливлює ефективний менеджмент лісів, особливо у контексті нових викликів, таких як потреба адаптації лісів до зміни клімату. Іншою проблемою є складна фінансова ситуація в лісовій галузі: з одного боку, надзвичайно висока рентна плата, нововведений земельний податок і недостатнє державне фінансування галузі призводить до браку коштів на охорону і захист лісів; з іншого — складні умови сприяють поширенню нелегальних рубок.

У підсумку, склалася ситуація, коли всі сторони не задоволені поточною ситуацією з лісами. Представники природоохоронної спільноти занепокоєні фактами проведення суцільних санітарних рубок у живих деревостанах, ігноруванням обмежень, накладених "Сезоном тиші" та оцінкою впливу на довкілля (або уникненням процедури ОВД), випадками інтенсивних рубок в лісах природно-заповідного фонду та небажанням розширювати його площу, інтенсивними рубками в лісах захисного та рекреаційного призначення, законодавчими спробами зняття існуючих екологічних обмежень та поєднанням більшості управлінських функцій під однією структурою Держлісагентства тощо. Представники лісової галузі, своєю чергою, скаржаться на складність прийняття управлінських рішень, застарілу і невідповідну законодавчу базу для адекватної реакції на сучасні виклики, завеликий податковий тягар тощо.

Новітня стратегія управління лісами мусить запропонувати шляхи вирішення існуючих проблем, конфліктів і невідповідностей, створивши нові управлінські рамки, нові підходи і правила гри.

Наразі існують різні напрацювання та концепції щодо нової лісової політики (стратегії) управління лісами. Проте, більшість з них сконцентровані на економічній, лісогосподарській складовій лісової галузі. WWF-Україна наголошує на важливості й інших складових, які мають бути представленими у новій стратегії, передусім це — біорізноманіття та адаптація до змін клімату.

Сьогодні, проблема зникнення біорізноманіття є одним з ключових глобальних наративів. Згідно з даними WWF, за останні 40 років чисельність популяцій хребетних тварин на планеті скоротилися на 60% . Подібна тенденція простежується і по відношенню до саме лісових видів, чия чисельність скоротилася більш ніж на половину. Необхідність зміни вищезгаданої негативної тенденції закріплена в глобальних Цілях з біорізноманіття (Aichi biodiversity targets) у рамках Конвенції з біорізноманіття, в Цілях сталого розвитку ООН та інших міжнародних документах та конвенціях. На жаль, Україна не є винятком із наведеної статистики: зокрема, останній звіт про виконання Україною Конвенції ООН про охорону біологічного різноманіття свідчить, що, попри певні позитивні досягнення та здобутки, продовжується втрата природних оселищ (зокрема, важливих старовікових лісів) із рідкісними видами, а існуючі в країні документи та стратегії часто лише поверхово зачіпають тему збереження біорізноманіття, їм бракує чіткості та конкретики.

Тому, разом з економічними і соціальними питаннями, у майбутній лісовій стратегії мусить бути присутній окремий блок, присвячений збереженню біорізноманіття, що даватиме розуміння, яким чином збереження біорізноманіття має бути інтегроване в лісову галузь. WWF-Україна пропонує наступні стратегічні тези, що мають стати частиною стратегії управління лісами:

Збереження біорізноманіття має забезпечуватися через мережу створених об’єктів природно-заповідного фонду, виділених пралісів, квазіпралісів та природних лісів, об’єктів Смарагдової мережі, мережу репрезентативних та особливо цінних для збереження ділянок, та шляхом врахування специфічних вимог по охороні конкретних видів та оселищ як (і особливо) в межах наведених вище об’єктів, так і поза їхніми межами
Мережа об’єктів природно-заповідного фонду має бути розширена для репрезентативного охоплення різних лісових оселищ та місць проживання рідкісних видів тварин і рослин, і таким чином забезпечення повноцінного виконання природоохоронних функцій
Моніторинг біорізноманіття (щонайменше на прикладі певних індикаторних видів/оселищ і щонайменше в межах об’єктів природно-заповідного фонду) має забезпечується при проведенні лісовпорядкування та оцінки впливу на довкілля; визначено методику, за якою має здійснюватися даний моніторинг.
Менеджмент-плани по охороні об’єктів природно-заповідного фонду мають бути деталізовані з урахуванням цілі і мети їх створення, а також вимог по охороні рідкісних видів та оселищ.
Менеджмент-плани по охороні оселищ Смарагдової мережі (а також репрезентативних та особливо цінних для збереження лісів) мають бути розроблені з урахуванням вимог по охороні рідкісних видів та оселищ.
Мають здійснюватися заходи для збереження в лісах важливих для біорізноманіття елементів, таких як окремі старовікові дерева, дерева з дуплами, наявність сухостійної та лежачої мертвої деревини різних розмірів та різних стадій розкладу
Не втручання у природні процеси має розглядатися як одна із опцій менеджменту, зокрема - одна із пріоритетних у об’єктах природно-заповідного фонду, об’єктах Смарагдової мережі, репрезентативних ділянках та особливо цінних для збереження лісах.
Має відбуватися, наскільки це можливо, перехід із плантаційної системи ведення лісового господарства на наближене до природи лісівництво, із формуванням лісів природного складу і структури.
Збереження біорізноманіття на екосистемному рівні має забезпечуватися підтримкою та відновленням мозаїки видового та вікового різноманіття лісів, у відповідності з місцевими характеристиками та природними умовами.
Має забезпечуватися підтримка і збереження окремих, не значних за площею оселищ (marginal habitats): рідколісся на пісках, заболочені ділянки і заплавні ліси, ліси пасовищного типу тощо
Лісокористувачі повинні усвідомлювати виключне значення лісів України для збереження біорізноманіття не лише на місцевому і національному, а на європейському рівні, і проявляти проактивну позицію у питання втілення заходів, спрямованих на охорону біорізноманіття.
Біорізноманіття має враховуватися в процесі прийняття рішень, що стосуються лісів

Питання клімату також мусять займати чільне місце у майбутній стратегії управління лісами. За різними оцінками, одне листяне дерево, сягаючи сорокарічного віку, може абсорбувати більше тонни вуглекислоти протягом свого життя. Тобто, ліси працюють як велетенські вуглецеві сховища, акумулюючи в світі, за деякими оцінками, близько половини вуглецю біосфери на суходолі. Знищення лісів відповідальне за майже 20% світової емісії вуглекислого газу. Разом з тим, ліси, впливаючи на клімат на землі, є так само чутливими до його змін. За останні роки, в Україні можна спостерігати наслідки впливу змін клімату на ліси: посухи, м’які зими зі спекотними літніми місяцями і загалом, перерозподіл опадів у часі, стали одними з причин ослаблення штучних хвойних насаджень, внаслідок чого, останні, стали жертвою спалаху чисельності короїдів і з’явились масові осередки всихання соснових лісів на Поліссі та смерекових — у Карпатах. Враховуючи подальшу динаміку із зростання середньої температури та зміщення природних зон на північ, а також взяті на себе Україною зобов’язання зі зменшення емісії парникових газів в атмосферу, стає очевидною необхідність зміни практик проведення масштабних суцільних рубок та створення одновидових хвойних плантацій.

WWF-Україна пропонує наступні стратегічні кліматичні тези до майбутньої лісової стратегії:

Мають вживатися заходи з адаптації лісів до зміни клімату, і збільшення стійкості лісів до кліматичних змін. Зокрема, мова має йти про поступову відмову від плантаційного лісового господарства і перехід на формування лісів, наближених до природних, з використання місцевих видів дерев, стійких до подальших прогнозованих кліматичних змін.
Ліси є важливими накопичувачем вуглецю, менеджмент має бути спрямований на підтримання цієї функції, зокрема, обсяг вуглецю, що абсорбується деревною біомасою, має перевищувати обсяг, що вилучається при господарському використанні лісу. Методика відстеження балансу емісії/абсорбції вуглецю в лісовій галузі має бути розроблена і впроваджена.
З точки зору використання деревних матеріалів, мають вживатися заходи для каскадного використання вжитої деревини, щоб використана в будівельній/деревообробній та іншій промисловості деревина йшла на подальшу переробку або потреби енергетики. Також має бути приділена увага відходам деревообробної або лісозаготівельної індустрії, що мають також іти на переробку або потреби енергетики і тим самим, зменшувати шкідливий вплив від традиційної енергетики.
Для зменшення негативного впливу традиційної енергетики, і, водночас, уникнення надмірного енергетичного пресингу на ліси при зростанні вжитку деревної біомаси в енергетиці, доцільно створювати енергетичні плантації із швидкоростучих видів дерев на землях сільськогосподарського призначення, з метою подальшого використання отриманої з них біомаси.
Заходи мають бути спрямовані на збереження молодих самосійних лісів, що виросли за останні десятиліття на закинутих сільськогосподарських угіддях. Серед заходів має бути сприяння змінам цільового призначення земель із земель сільськогосподарського призначення на лісогосподарське, а також фінансові механізми для стимулювання приватного сектору займатися лісовим господарством.
Серед фінансових заходів, мають бути впроваджені компенсаційні механізми, пов’язані із зменшенням емісії та збільшенням абсорбції вуглекислого газу лісовою галуззю та/або окремими лісокористувачами (спрямовані в тому числі на збільшення площ новостворених лісів).
Лісовий фонд має бути забезпечений від зменшення площі і зміни цільового призначення з лісів на інше, за винятком окремих виняткових випадків, визначених в законодавстві і прийняття рішення по яким має бути прозоре із залученням думки всіх зацікавлених сторін (напр., будівництво ЛЕП або нових доріг, тощо).

Окрім біорізноманіття та клімату, ми вважаємо за важливе навести окремий фокус уваги на ще двох аспектах, які мають знайти відображення в новій лісовій стратегії України: захисних функціях лісу та рекреаційному, науково-освітньому компонентах.

Щодо захисних функцій лісу, ми вважаємо, що:

Має відбуватися перехід від суцільнолісосічної системи рубок до вибіркової, в першу чергу в гірській місцевості, задля уникнення подальшої ерозії грунту. Мають здійснюватися заходи на попередження ерозії на лісосіках, особливо в горах, наприклад складання порубкових решток перпендикулярно схилу тощо.
При лісозаготівлі мають використовуватися ощадливі з точки зору збереження грунту і попередження ерозії технології і процеси, особливо в гірській місцевості, наприклад трелювання повітряно-канатними установками тощо; в той самий час мають уникатися шкідливі практики на зразок трелювання потоками або з використанням гусеничної техніки в горах.
Лісове господарство в лісах захисної та рекреаційно-оздоровчих категорій має максимально враховувати пріоритетні функції вказаних категорій лісу, зокрема, сталість постійного лісового покриву, що також потребує переходу від суцільнолісосічної системи вирубок до вибіркової.
Має відбуватися заліснення деградованих сільськогосподарських та інших земель, передусім в межах лісової зони, проте обов’язково з урахуванням місцевих умов і залуження як альтернативи, так, щоб заліснення не відбувалося за рахунок втрати лучних та степових ділянок.
Заходи повинні бути спрямованими на підтримання родючості після здійснення суцільних рубань, такі як подрібнення і розкидання порубкових решток тощо.

Стосовно рекреації, освіти та науки, ми пропонуємо:

Заходи по унормуванню туристичного потоку, з урахуванням максимально допустимого розрахованого рекреаційного навантаження, повинні мати місце в популярних туристичних місцях (в першу чергу, в межах об’єктів природно-заповідного фонду) для уникнення рекреаційної дигресії. Необхідна туристична інфраструктура (організовані кемпінги тощо) має забезпечуватися для комфортного відпочинку населення і для уникнення шкідливого навантаження на лісові екосистеми.
Екологічна освіта стосовно цінності лісів загалом, як живої екосистеми, так і окремих її компонентів, як приклад, мертвої деревини, має запроваджуватися паралельно із розвитком туристичної та рекреаційної інфраструктури (наприклад, у вигляді візит-центрів, екологічних стежок, тематичних інтерактивних екскурсій і т.д.). Публіка має бути свідома щодо складності зв'язків між компонентами лісової екосистеми
Студенти та аспіранти лісової галузі, і, в подальшому, працівники лісових господарств повинні отримувати різнобічні знання про ліси, не лише з економічної, а і з екологічної та соціальної сторони, і розуміти цінність лісу як екосистеми і скарбниці біорізноманіття. Повинен бути забезпечений доступ до новітньої інформації про останні наукові дослідження або кращі практики у сфері лісового менеджменту.
Наукові дослідження на екологічну тематику, зокрема на тему резистентності лісів до змін клімату, зв’язків між різними компонентами екосистеми, впливом різних складових господарської діяльності на лісову екосистему та окремі її складові, динаміку змін біорізноманіття тощо повинні мати пріоритет і державну підтримку.

Разом з тим, ми усвідомлюємо, що втілення всіх наведених вище стратегічних тез потребує реформування управлінської системи лісової галузі. Для того, щоб реформування було ефективним і здійснювалося на об’єктивних, чітких і прозорих показниках, ми вважаємо за необхідне додати до майбутньої стратегії ряд інституційно-адміністративних цілей, таких як:

Держава має прийняти нові, прості та ефективні управлінські рамки, реформувавши лісову галузь і переглянувши їх для досягнення узгоджених і наведених нижче цілей сталого лісового розвитку. Має бути створена діалогова платформа із залученням всіх ключових зацікавлених сторін для обговорення ключових цілей нової лісової політики, шляхів їх досягнення і управлінської моделі реформованої лісової галузі. Для професіоналізації і деполітизації залучення до діалогової платформи має відбуватися на прозорій основі за чіткими встановленими правилами.
Одними з ключових напрямків рефомування має бути розділення контролюючих та господарських повноважень в лісовій галузі для уникнення конфлікту інтересів, а також створення фінансового механізму, який покриватиме потреби лісової галузі, в т.ч. і зокрема, на екологічні і соціальні витрати.
Втілення лісової політики та оцінка результатів її виконання має здійснюватися на основі оцінки індикаторів стану українських лісів, впливу лісового менеджменту на нього. Для цього має бути встановлений сет критеріїв для кожної з цілей лісової політики (для біорізноманіття, стійкості лісу і т.д.). Результати моніторингу індикаторів мають лягати в основі вибору найкращих практик та рішень ідентифікованих проблем.
Положення лісової політики застосовуються до лісів усіх форм власності, з урахуванням відмінностей цілей менеджменту, що можуть стояти в державних, комунальних та приватних лісах.
Держава має гарантувати публічний доступ до інформації про стан лісів, зокрема, щодо стану та динаміки лісу; публічно доступної векторної інформації щодо планів насаджень, меж об’єктів природно-заповідного фонду; лісових карт та лісокористувачів конкретних лісових ділянок тощо
Держава надає можливості для участі широкого кола зацікавлених сторін при плануванні лісової політики, при прийнятті рішень щодо втілення конкретних кроків, пов’язаних з управлінням лісу та його менеджментом.
Держава забезпечує інтеграцію лісової політики з іншими державними стратегіями (енергетична, аграрна і т.д.)

WWF-Україна вже надав озвучені вище тези в профільний комітет Комітет Верховної Ради, а також найближчим часом передасть робочій групі по створенню Державної стретегії управлінню лісом до 2035 року, і братиме участь в роботі робочої групи. Ми віримо, що спільними зусиллями зможемо створити стратегію управління лісами, яка відповідатиме сучасним викликам і забезпечить подальше збереження лісів, багатих на біорізноманіття, і, водночас, які продовжать відігравати важливу роль для економіки країни і в житті суспільства загалом.

Ми повідомлятимемо про подальші новини, пов’язані із створенням лісової стратегії.

Якщо у вас є коментарі/пропозиції до наведених вище тез, будемо раді ознайомитися з ними, і просимо надсилати їх на адресу aplyha@wwf.ua

Ініціатива з розробки нової лісової стратегії є вкрай актуальною і важливою, оскільки з 2016 року Україна не має жодного стратегічного документу, що визначав би напрями і пріоритети подальшого розвитку лісової галузі.

Новітня стратегія управління лісами мусить запропонувати шляхи вирішення існуючих проблем, конфліктів і невідповідностей.

Якою має бути лісова політика України. Бачення Всесвітнього фонду природи WWF-Україна

Поділіться цим!