What would you like to search for?

Our News

В Українських Карпатах може існувати окрема субпопуляція ведмедя бурого — попереднє дослідження WWF

На території Українських Карпат та Бещад (Польща та Словаччина) мешкають дві різні субпопуляції ведмедя бурого, але між ними існує генетичний обмін — до таких попередніх висновків прийшов польський доктор біології Войцех Смєтана. Його дослідження базувалося на генетичних зразках ведмедя бурого, зібраних протягом 2019-20 року у Польщі, Словаччині, а також в Україні. І це перше повномасштабне дослідження ДНК ведмедя бурого в нашій країні, яке відбулося за підтримки WWF-Україна та WWF-Польща в межах проєкту “Співжиття заради збереження”.
 
Науковці досліджували 77 зразків генетичного матеріалу ведмедя бурого (послід, шерсть та 1 зразок крові), зібраних в Українських Карпатах у районі Чивчино-Гринявських гір, Ґорґан, Мармароського масиву та Сколівських Бескидів. Однак лише з 14-ти із них вдалося виділити ДНК та  отримати результати генетичного аналізу. Збір зразків генетичного матеріалу забезпечили експерти WWF-Україна, але для подальшого дослідження їх передали WWF-Польща. Генотипування (встановлення генетичних профілів організмів) провела організація Wildlife Genetics International (WGI), що знаходиться у Канаді.
 
“Це дослідження унікальне, адже це вперше, коли вони проводяться, охоплюючи практично майже всю територію Українських Карпат. До цього часу були лише локальні і фрагментарні спроби досліджень, що ґрунтувалися на малій вибірці зразків та не показували реальну картину генетичної структури популяції ведмедя бурого в Українських Карпатах. Станом на сьогодні подібні дослідження можна здійснити в генетичних лабораторіях Львова, Києва та Харкова. Однак проведення аналізу ДНК саме ведмедя вимагає додаткового фінансування для придбання праймерів і досвіду фахівців-аналітиків, які зокрема були залучені завдяки WWF”, — Ігор Дикий, експерт WWF-Україна, кандидат біологічних наук, доцент кафедри зоології ЛНУ ім. Івана Франка.
 
Результати дослідження свідчать, що між карпатськими субпопуляціями ведмедя бурого існує відносно високий обмін генами. На найвищому рівні надходження генів відбувається від української до субпопуляції у Польських і Словацьких Бещадах — 35,7%, та від Бещадської до української субпопуляції — 20,5%. А вже з Бещадської до західнокарпатської та до румунської субпопуляцій цей рівень значно менший — 2,1% та 3,0% відповідно.
 
Також в ході цього дослідження було виявлено, що принаймні 5 особин ведмедя бурого з території Польських та Словацьких Бещад можуть бути прямими “мігрантами” з української території, але серед української субпопуляції не було знайдено жодної особини, яка могла б мігрувати з Бещад. Проте дані телеметричного моніторингу (відстеження за допомогою GPS-трекера) свідчать, що міграція ведмедів з Бещад в Україну таки відбувається. У 2015 році науковці у Польщі підтвердили міграцію ведмедя Іво (Iwo) з території польських та словацьких Бещад в Україну, де тварина врешті залягла на зимівлю під Осмолодою у Івано-Франківській області.
 
Попередньо встановлено, що генетичний обмін між цими двома субпопуляціями відбувається в західній та центральній частині Українських Карпат. Це доводить, що територія українсько-польсько-словацького прикордоння (в Україні це район Ужанського національного природного парку та інші суміжні території) є надзвичайно важливим екологічним коридором. Саме тут знаходяться міграційні шляхи та відбувається обмін генетичним матеріалом в межах Карпатської популяції ведмедя бурого. Експерти WWF-Україна вважають, що саме тому у цьому районі важливо забезпечити моніторинг стану популяції ведмедя. Також ці території відіграють важливу роль для підтримки стабільної чисельності виду та мікроеволюційних процесів. 
 
“Досі в Україні вивчення генетичної структури популяції ведмедя бурого ще не відбувалися на такому системному рівні із залученням експертів з природоохоронних установ, лісомисливських господарств та наукових інститутів. Завдяки співпраці з польськими партнерами та сучасним методам молекулярного аналізу, маємо змогу зрозуміти, що відбувається з популяцією ведмедя в Українських Карпатах, а саме, які міграційні шляхи проходять нашою територією, де відбувається обмін генами між субпопуляціями. Закордоном такі дослідження є звичною практикою і дозволяють ефективніше планувати природоохоронні заходи, які базуються на еколого-біологічних особливостях виду”, — Роман Черепанин, координатор проєкту “Співжиття заради збереження” WWF-Україна. 
 
Результати дослідження поки що є статистично недостовірними, оскільки з 77 зразків генетичного матеріалу, зібраного в Україні вдалося успішно генотипувати лише 14. Тому актуальним залишається питання подальшого збору та дослідження генетичних матеріалів. Вчені прийшли до висновку, що для наступного етапу необхідно:
  • зібрати більшу кількість якісного матеріалу із Західних Карпат, України та Румунії;
  • збільшити кількість зразків особин (послід та шерсть) до щонайменше 30-ти для кожної з субпопуляцій;
  • покращити метод збору та зберігання матеріалу;
  • провести облік ведмедя в межах потенційних міграційних шляхів та екологічних коридорів, зокрема — в межах українсько-польсько-словацького прикордоння.   
Карпатська популяція ведмедя бурого є найбільшою у Європі, а це близько 7,5-8 тисяч особин, з яких лише близько 300 особин мешкає на території України. З 2003 року вид включений до Червоної книги України зі статусом “зникаючий”, у Бернській конвенції він знаходиться серед видів, які суворо охороняються, його також згадують в Директиві ЄС про оселища і Загальноєвропейській стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (PEBLDS). Подібні генетичні дослідження дозволяють науковцям отримати результати не лише про зв’язки ведмедів з Українських Карпат з іншими субпопуляціями в регіоні, але також оцінити їх реальну кількість, генетичну структуру всієї популяції та проаналізувати генетичні потоки між окремими субпопуляціями.
 
“Генетичні дослідження ведмедя бурого є частиною національного плану дій щодо збереження цього виду, але сьогодні проводять їх виключно небайдужі громадські організації, такі як WWF-Україна. Держава мала б сприяти, щоб генетичні дослідження стали частиною роботи провідних наукових установ країни, а також підтримувати запровадження інноваційних способів моніторингу, зокрема з використанням телеметричних нашийників (GPS-трекерів) та фотопасток. Це і також налагоджена співпраця з прикордонними країнами такими як Польща, Словаччина та Румунія є передумовою збереження виду на рівні Карпатського регіону загалом”, —
Богдан Вихор, керівник напряму Рідкісні види WWF-Україна.
Збір шерсті ведмедя у національному природному парку "Ужанський", Закарпатська область

Поділіться цим!

Допоможіть нам поширити інформацію