Новий звіт Європейського агентства довкілля (EEA) свідчить, що водні ресурси Європи перебувають під серйозною загрозою. Більше того, з 2009 року не було досягнуто значного покращення екологічного стану водних ресурсів.

У звіті наголошується на необхідності негайно посилити виконання Водної рамкової директиви (ВРД), запровадити відповідні зміни в сільському господарстві, які дозволять зменшити рівень забруднення, та терміново відновлювати екосистеми.

Основні висновки звіту включають:

• Менше ніж 40% поверхневих вод, таких як річки та озера, перебувають у доброму екологічному стані. Ці показники викликають тривогу, проте навіть вони не дають повної картини, оскільки базуються на обмеженому та застарілому переліку забруднювачів. Терміново необхідно прийняти нові стандарти якості води, щоб моніторинг і планування заходів можна було включити до наступних Планів управління річковими басейнами (ПУРБ)*. 
• Майже 25% підземних вод мають незадовільний хімічний стан, хоча вони забезпечують майже дві третини нашої питної води.
• Хімічний стан поверхневих вод (річок, озер і прибережних вод) погіршився, причому менше ніж 30% відповідають нормам забруднення, встановленим Водною рамковою директивою.
• Основним джерелом загрози для водних ресурсів залишається сільське господарство, зокрема надмірне використання добрив і пестицидів (так звані, дифузні джерела забруднення води). Зокрема, на сільськогосподарську діяльність припадає 32% забруднювачів підземних вод та 29% — поверхневих.
• Хімічне забруднення від вугільних електростанцій, а також гідроморфологічні зміни річок (через порушення їх вільної течії спорудженням гребель для гідроенергетики, зміни морфології русел річок, викликані  їх спрямленням) також сильно впливають на екологічний стан поверхневих вод.

Цей звіт не лише підкреслює кризу, з якою ми стикаємося щодо стану водних ресурсів Європи, але й значні витрати, які понесуть громадяни внаслідок бездіяльності держав-членів ЄС.

Звіт демонструє позитивні зміни на прикладі Естонії, де було відновлено 3,300 км річок шляхом демонтажу гребель і відновлення річкових екосистем, що сприяло збільшенню біорізноманіття. Подібні дії зараз необхідні в усьому ЄС.

“Країни-члени ЄС не сприймають вимоги Водної рамкової директиви серйозно”

“Постійний критичний стан водних ресурсів Європи свідчить про те, що країни-члени ЄС рік за роком системно не запроваджують належних заходів для подолання водної кризи. Водна рамкова директива діє вже понад два десятиліття, але її цілі залишаються значною мірою невиконаними, оскільки національні уряди не сприймають її вимоги серйозно. На жаль, як показує звіт Маріо Драґі**, дедалі частіше лунають заклики послабити стандарти ВРД для реалізації шкідливих з точки зору впливу на довкілля проєктів***, тоді як насправді нам потрібно зосередитися на захисті наших водних ресурсів”, — зазначає Клер Бафферт (Claire Baffert), старша керівниця з питань води та адаптації до змін клімату в Офісі європейської політики Всесвітнього фонду природи WWF. 

Слід зосередитися на відновленні водно-болотних угідь 

Експерти Всесвітнього фонду природи WWF наголошують: на шляху досягнення цілей ЄС щодо покращення стану водних ресурсів слід зосередитися на відновленні водно-болотних угідь та річок замість інших малоефективних рішень. Зокрема, будівництво гребель та покладання на так звану “сіру інфраструктуру” лише погіршують ситуацію, замість того, щоб вирішувати проблеми.

“Відновлення водно-болотних угідь залишається на низькому рівні пріоритетності у порядку денному ЄС. Проте для тих, хто дійсно стурбований проблемою частих та руйнівних повеней і посух, зменшення біорізноманіття, доступності чистої питної води як базового права людини, це очевидний вибір”, — підкреслює Ірен Дук (Irene Duque), фахівчиня з водної політики в Wetlands International Europe. 

“Функціонуючи як природні резервуари, водно-болотні угіддя та заплави надають цінні екосистемні послуги, акумулюючи надлишкову воду і контролюючі водний стік. Це зменшує ризик затоплень від повеней, особливо під час сильних дощів, а також забезпечує стабільний запас води в посушливі періоди. Крім того, водно-болотні угіддя — це природні “фільтри”, які здатні очищати воду від забруднювачів, таких як пестициди, важкі метали. Це допомагає покращити якість води, яка потім потрапляє у річки, озера і підземні води”, — пояснює Оксана Коноваленко, керівниця напряму “Вода” WWF-Україна, кандидатка географічних наук. 

Що вже зроблено в Україні? 

Процес євроінтеграції, започаткований підписанням Угоди про асоціацію у 2014 році, вимагає від України адаптації національного законодавства до європейських норм, зокрема у сфері водного господарства. 

Україна зробила вагомий крок у сфері охорони та управління водними ресурсами, імплементувавши Водну рамкову директиву Європейського Союзу (ВРД). Ця директива є ключовим документом європейського законодавства у сфері водної політики, що ставить перед собою мету досягти "доброго" екологічного стану всіх водних ресурсів.  

Основою ВРД є підхід до управління водними ресурсами на рівні річкових басейнів, що передбачає системне та комплексне вирішення проблем водного середовища. У рамках імплементації директиви Україна розробила проєкти Планів управління річковими басейнами (ПУРБ), які є стратегічними документами, спрямованими на забезпечення сталого управління водними ресурсами країни.

В Україні розроблено 9 ПУРБів, які наразі перебувають на розгляді Кабінету Міністрів України. Очікується, що затвердження ПУРБів відбудеться до кінця 2024 року. 

Проєкти Планів управління річковими басейнами України охоплюють такі основні завдання:

• Оцінка поточного стану водних ресурсів у кожному з річкових басейнів, включаючи аналіз якості води, наявних забруднювачів та екологічних ризиків.
• Визначення екологічних цілей, які потрібно досягти для покращення стану водних екосистем та забезпечення екологічної безпеки.
• Розробка заходів для досягнення доброго екологічного стану вод. Це включає зменшення забруднення, поліпшення інфраструктури водопостачання, боротьбу з деградацією водних об'єктів та екосистем, а також заходи для адаптації до кліматичних змін.
• Підвищення ефективності моніторингу водних ресурсів. Завдяки вдосконаленню системи моніторингу, стає можливим оперативно виявляти джерела забруднення та розробляти стратегії з їх мінімізації.
• Залучення громадськості та зацікавлених сторін до процесу планування, що дозволить врахувати інтереси місцевих громад, бізнесу та інших суб'єктів, які впливають на водні ресурси.

Примітки:

*У своєму попередньому звіті за 2018 рік Європейське агентство довкілля зазначало: “Можна було очікувати, що до моменту підготовки третіх планів управління річковими басейнами (ПУРБ 2019-2021) деякі з тисяч індивідуальних заходів, вжитих у перших і других ПУРБ, матимуть позитивний вплив на досягнення доброго екологічного стану”. Однак цього не сталося, що свідчить про те, що багато країн-членів ЄС не виконали заплановані заходи.

**У звіті Маріо Драґі йдеться про те, що ЄС має розглянути можливість внесення цільових змін до екологічного законодавства (зокрема, й у Водну рамкову директиву) для сприяння розвитку відновлюваної енергетики та енергомереж. Пропонується тимчасово дозволити деякі винятки з екологічних норм ЄС до досягнення кліматичної нейтральності, за умови виконання певних вимог (наприклад, якщо ці проєкти не загрожують популяціям і включають заходи для зменшення негативного впливу).

*** Прикладом недостатнього виконання Водної рамкової директиви є відновлення інфраструктурних проєктів, які завдають шкоди річковим екосистемам та біорізноманіттю. Наприклад, відновлення небезпечного гідроенергетичного проєкту Турну-Мегуреле – Нікополь на Нижньому Дунаї. 

Для отримання додаткової інформації, будь ласка, звертайтеся: 

• Алехандра Моралес (Alejandra Morales), старший спеціаліст з комунікацій, Європейський офіс WWF, amorales@wwf.eu 
• Амелі Тагу (Amelie Tagu), спеціаліст з комунікацій, Wetlands International Europe, amelie.tagu@wetlands.org 
• Барбара Кужнік (Barbara Kužnik), менеджер з маркетингу та комунікацій, The Nature Conservancy Europe, barbara.kuznik@tnc.org
• Бен Снелсон (Ben Snelson), спеціаліст з комунікацій у сфері сільського господарства та продовольства, Європейське екологічне бюро, benedict.snelson@eeb.org
• Марк Оуен (Mark Owen), директор Європейського альянсу рибалок, Mark.Owen@anglingtrust.net