Перепони на шляху до припинення незаконних санітарних рубок, і чому екоінспекція нічим не може зарадити | WWF ukraine
Перепони на шляху до припинення незаконних санітарних рубок, і чому екоінспекція нічим не може зарадити

Posted on 25 November 2020

Частина 1. У чому полягає проблема санітарних рубок?

19–23 жовтня 2020 року під час експедиції лісовими господарствами Івано-Франківщини та Закарпаття експерти лісової команди WWF-Україна зафіксували масштабні незаконні суцільні санітарні рубки живих ялинників у Брустурянському лісгоспі та пройшли всі стадії реагування на рубки разом із представниками правоохоронних органів. У цій статті викладені результати здійснених кроків, а також наведені ключові тези, які прояснюють суть проблеми й необхідні заходи для її розв’язання в майбутньому.
 
 Що не так із суцільними санітарними рубками в Україні?

Санітарні рубки — це рубки, що мають на меті підтримання здорового стану лісових насаджень шляхом вилучення сухостійних, відмираючих і дуже ослаблених дерев, пошкоджених пожежами чи шкідниками. Ця тема дуже дискусійна. Неодноразово порушувалося питання про неефективність санітарних рубок для досягнення декларованої мети та про їх невідповідність принципам управління лісами заповідного фонду. Навіть більше: впродовж останніх років природоохоронці дедалі частіше фіксують факти вирубки здорового лісу під виглядом санітарних рубок, які в такому разі є незаконними. Проблема стоїть дуже гостро, адже однією з перешкод для її вирішення є складність доведення правоохоронним органам, що рубка відбувається з порушеннями. Відповідно, притягнути винуватців до відповідальності немає змоги. З моменту спостереження порушення до моменту прибуття екологічної інспекції, як правило, минає якийсь час, протягом якого рубка завершується (а встановити порушення за пеньками неможливо з юридичної точки зору).

Виявлені порушення:

1. Суцільні санітарні рубки в живих ялинниках

Ключове зі спостережених порушень — під суцільні санітарні рубки було відведено ділянки з деревами, більшість з яких, згідно із Санітарними правилами в лісах України (далі — Санітарні правила), мають бути віднесені до 1-ї та 2-ї категорій всихання, тобто живі, не ослаблені дерева. Такі ліси в жодному разі не мають бути відведені під суцільні санітарні рубки. Йдеться про ділянки в 34-му виділі 21-го кварталу та 5-му виділі 22-го кварталу Плайського лісництва. У Санітарних правилах чітко зазначено, що суцільні рубки проводяться "виключно шляхом вирубування сухостійних, відмираючих і дуже ослаблених дерев, пошкоджених пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха, лише в деревостанах, у яких проведення вибіркових санітарних рубок призведе до зменшення повноти насаджень нижче 0,1". Тобто їх проводять лише в тому разі, якщо на конкретній ділянці лісу сухі та всихаючі дерева переважають над здоровими, і після їх вирубки можуть залишитися лише окремі живі дерева.

На вже вирубаних ділянках експерти віднайшли купи складеного зеленого гілля й залишків крон, що хоча й опосередковано, але свідчить про те, що ліс на цих ділянках був живим і швидше за все подібним на той, що росте на сусідніх недоторканих ділянках.

2. Неналежне маркування лісорубних стовпчиків

Характерно, що зазначені суцільні санітарні рубки супроводжувалися неналежним маркуванням. Отже, відсутність інформації про площу й номер виділу на лісорубних стовпчиках є ще одним порушенням. Така практика уможливлює махінації з площами вирубок.

3. Порушення при трелюванні та транспортуванні деревини

Типове для карпатського регіону порушення — трелювання водотоками — було помічено у верхів’ях річки Велика Берть (у районі 3-го виділу 40-го кварталу, 23-го виділу 33-го кварталу та 14-го виділу 36-го кварталу) та річки Подешурка (21-й квартал, 26-й і 27-й виділи Плайського лісництва). На берегах обох річок були облаштовані навантажувальні майданчики, через що береги перетворилися на суцільне багно.

4. Серед інших порушень експерти зафіксували недостатнє лісовідновлення на низці лісосік та незабрану й нерозкрижовану деревину на місці суцільної рубки в 1-му виділі 1-го кварталу вищезгаданого лісництва. Відповідно до чинних нормативів, заготовлена деревина не повинна залишатися на місцях рубок після закінчення строків її заготівлі й вивезення.
 
Лісовідновлення являє собою активну форму відродження лісу на зайнятих ним територіях. Розрізняють лісовідновлення природне — коли створюють сприятливі умови для самовідновлення лісів, їх самосіву та підросту після рубок, і штучне — коли вирощується насіння, висаджуються саджанці, вирощені в лісових розсадниках.

Особливе обурення викликає той факт, що під суцільну вирубку 2019 року була відведена цінна ділянка старовікового лісу природного походження. Величезні дерева було вирубано на високогірній ділянці, але вони гниють на лісосіці, тому що після вирубки їх не вивезли. Виникає запитання: навіщо відводити під вирубку останні старовікові ліси, якщо деревина з них потім не потрібна лісгоспу?
 
Прогалини в лісовому законодавстві, які сприяють знищенню лісів України

Ще одна проблема, яка підживлює практику суцільних санітарних рубок на великих площах, — прогалини в лісовому законодавстві щодо оцінки впливу на довкілля. До прийняття Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" (2017 рік; далі — закон про ОВД) у лісовому господарстві проведення масштабних суцільних рубок було поширеною практикою. Зараз, відповідно до закону про ОВД, суцільні рубки на площі понад 1 га мають підлягати оцінці впливу на довкілля. Деякі лісгоспи, маючи намір обійти цю норму, нарізають поряд декілька невеликих рубок площею до 1 га, і в підсумку велика площа, відведена під вирубку, не підпадає під закон про ОВД. Так, у 34-му виділі 21-го кварталу Плайського лісництва перевірка підтвердила наявність окремих невеликих санітарних рубок, що разом зі зрубами (в тому числі минулорічними) у сусідніх виділах і кварталах складають одну велику вирубану ділянку площею в кілька гектарів.

 

Усі викладені вище порушення та невідповідності свідчать про недотримання лісгоспом чинного законодавства України і принципів сталого лісового господарства та маскування комерційних рубок під виглядом суцільних санітарних.

Частина 2. Чому Державна екологічна інспекція не може зупинити незаконні суцільні санітарні рубки?


Для того щоб зупинити нелегальну вирубку, експерти WWF-Україна ініціювали оперативну перевірку з боку Держекоінспекції і взяли участь у кожному з етапів процедури. Які існують перепони на шляху до припинення незаконних санітарних рубок, і чому екоінспекція нічим не може зарадити?
 
Чому фіксація порушень небезпечна для природоохоронців? 

Масштаби проблеми суцільних санітарних рубок непокоять усю природоохоронну спільноту. Проте належна фіксація правопорушень зазвичай супроводжується ворожим ставленням з боку працівників лісгоспів, браком довіри та поваги до експертизи і знань природоохоронців та науковців, агресією й погрозами, що може становити загрозу безпеці та життю природоохоронців. Описаний візит експертів WWF-Україна не став винятком і, більше того, сприймався спочатку виключно як "політичне замовлення". Варто зауважити, що в навкололісівничих колах поширеною є думка, що саме природоохоронці не йдуть на діалог. Однак насправді все з точністю до навпаки: природоохоронці, роблячи спроби налагодити діалог на місцях, стикаються з агресією та приховуванням здійснених порушень. Керівництво лісової галузі має чітко усвідомлювати це, якщо справді прагне змінити на краще її імідж.

 

Недостатність оперативного реагування на порушення

Згідно з Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", позачергова перевірка екоінспекції можлива лише за умови звернення фізичної особи. За зверненням від юридичної особи перевірка не передбачена. На практиці це призводить до відмови екоінспекції здійснювати позапланову перевірку за заявами природоохоронних організацій чи будь-яких інших юридичних осіб.

WWF-Україна домігся швидкої (протягом трьох днів) організації перевірки завдяки тому, що не тільки було подано особисте звернення експерта до Держекоінспекції, але й поінформовано Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів. На нашу думку, це пришвидшило організацію перевірки. Але зазвичай цей процес дуже забюрократизований і може зайняти декілька тижнів (як це сталося нещодавно зі зверненням колег із іншої природоохоронної організації щодо того самого лісгоспу). Цей факт унеможливлює оперативне реагування екоінспекції на порушення.

Крім того, лісгосп може не допустити екоінспекцію на свою територію для позачергової перевірки, сплативши незначний штраф від 255 до 765 грн (від п’ятнадцяти до сорока п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Відповідно до публічного звіту т.в.о. голови ДЕІ України за 2019 рік, загальна кількість випадків недопущення Держекоінспекції до здійснення планових та позапланових перевірок у минулому році становила 867 із 46 676.

Проблема фіксації порушень і бюрократизація процесів

Екоінспекція може зафіксувати лише порушення, що документально відбулися постфактум. Під час експедиції експерти зауважили одну з ділянок живого лісу, помічену під суцільну санітарну рубку лісорубними стовпчиками, в 34-му виділі 21-го кварталу. Коли екоінспекція прибула з перевіркою, виявилося, що лісорубний стовпчик прибраний, хоча залишилися слід від нього і фото з прив’язкою до орієнтирів. Однак це "потенційне порушення" не може бути задокументоване екоінспекцією через відсутність жодних документів, які його підтверджують.

Подібне порушення було помічене на іншій ділянці живого лісу, що була відмежована стовпчиками під суцільну санітарну рубку, — в 5-му виділі 22-го кварталу. Стовпчики були на місці, проте, за словами представників лісгоспу, жодних документів на рубку не було складено, як і акта лісопатологічного обстеження. Немає документів — немає порушення, й екоінспекція відмовилася фіксувати цю ділянку в акті за підсумками перевірки.

Щодо ділянки, на якій тривала рубка живого ялинника під час самої перевірки, екоінспекція також не змогла вжити заходів. Незважаючи на цілком живий ліс на ділянці у виділі 34.4 21-го кварталу, в лісгоспа був акт лісопатологічного обстеження, підписаний комісією у складі лісопатолога, представників лісгоспу, сільради й Закарпатського обласного управління лісового господарства, у якому зазначалося, що ділянка "втратила біологічну стійкість", а дерева в переважній більшості уражені кореневою губкою, стовбуровими гнилями, пошкоджені вітровалами тощо. Причому дані, викладені в документах, не відповідали дійсності — жодних доказів цих уражень під час перевірки не було продемонстровано.

Основна проблема полягає в тому, що відповідно до своїх повноважень Держекоінспекція не може за фактом виявлення подібного порушення видати припис про припинення дії лісорубного квитка й зупинення рубки. Зупинити вирубку можливо лише на підставі  припису екоінспекції через позовну заяву до суду. Підготовка й розгляд позовної заяви потребують часу, впродовж якого лісгосп може й завершити вирубку, тож такі дії втрачають свою актуальність.

За вже вирубану частину ділянки живого лісу екоінспекція також не нарахувала лісгоспу збитки, бо з огляду на наявність згаданого вище акта лісопатологічного обстеження, за словами її представників, теоретично на зрубаній частині ліс міг мати вітроламні або інші пошкодження.

Як уже було зазначено, лісорубні стовпчики на момент їх знаходження мали пробіли в зазначенні виділів і площі. На момент перевірки ці пробіли були заповнені, але маркером частина інформації про площу була повторно виправлена.

Підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновок, що ефективність роботи головного контролюючого органу у сфері охорони довкілля є низькою: екоінспекція не здатна ані зафіксувати та припинити "потенційні" порушення, пов’язані з рубками, на які формально не виписані документи, ані зафіксувати махінації з ділянками, запланованими від вирубку, ані нарахувати збитки за вже зачеплені рубками ділянки, ані навіть припинити незаконні санітарні рубки, що тривають під час перевірки.

Результатом перевірки екоінспекції став акт і припис, у яких були зафіксовані лише окремі порушення.


Із трьох згаданих вище ділянок в акті йдеться тільки про одну, на якій під час перевірки тривала рубка живого лісу. Ділянка 34-го виділу 21-го кварталу, з якої прибрали лісорубний стовпчик, і ділянка у 5-му виділі 22-го кварталу, щодо якої ще не було документів, в акті зазначені не були.

Припис екоінспекції містить інформацію про потребу очищення лісосіки з невивезеною ліквідною деревиною, увідповіднення навантажувального майданчика нормам, пов’язаним із близькістю до водотоків, та доповнення лісових культур на зрубах за допомогою підсадки. Проте у приписі немає жодного слова про припинення санітарних рубок живого лісу, адже, згідно із Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб’єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду" та "на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, у ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається в порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду" (статті 4 та 7 згаданого закону).

Натомість є лист керівнику Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства (ЗОУЛМГ) з пропозицією повторно провести перевірку ще не вирубаної частини ділянки щодо доцільності проведення суцільної санітарної рубки й надати екоінспекції результати обстеження, і лист-відповідь, в якому зазначено, що екоінспекція звернулась із позовною заявою до суду Проте чи простояла не вирубана частина насаджень бодай ще тиждень після перевірки?!

У той самий час на сайті ДП "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" (ЛІАЦ) 2 листопада з’явився лісорубний квиток на суцільну санітарну рубку в 5-му виділі 22-го кварталу площею 0,8 га — швидше за все (судячи з розміру) на ту саму ділянку, щодо якої на момент перевірки ще нібито не було документів і яка не була згадана ні в акті, ні в приписі екоінспекції.

Державна екологічна інспекція не здатна протидіяти порушенням, пов’язаним із нелегальними ("сірими") рубками, на які є документація, — одразу зупинити дію лісорубного квитка, нарахувати збитки тощо. Для цього їй бракує оперативності реагування й повноважень.

Частина 3. Як можливо розв’язати проблему нелегальних суцільних санітарних рубок?


1.Комплексне реформування лісової галузі

Для усунення проблеми потрібно усунути її причини. А однією з ключових причин виникнення проблеми нелегальних суцільних санітарних рубок є недосконалість нинішньої організаційної структури лісової галузі, що породжує конфлікти інтересів та корупцію. Серед інших причин — також недофінансування галузі.

Лісова галузь потребує комплексних змін, які дозволять розплутати описаний вище клубок проблем. Наразі законодавство не виконує роль загальноприйнятого суспільного договору в галузі. Водночас відсутня сила, яка здатна змусити слідувати всіх букві закону. Нечітко сформульовані положення законодавства часто нехтуються або трактуються лісовими господарствами на свою користь, чим переводять господарську діяльність у протизаконну площину. А спроби громадськості боротися з цим явищам спричиняють лише агресію і спротив.

У контексті саме санітарних рубок особливої уваги потребує реформування підприємств "Лісозахисту". Ці установи воліють перебувати "в тіні" під час пов’язаних із рубками скандалів порівняно із самими лісгоспами. Але саме тут працюють лісопатологи — спеціалісти, які мають відповідні фах і повноваження встановлювати, чи є насадження хворим і на що саме. Часто висновки лісопатологів не відповідають дійсності, хоче саме вони стають офіційною підставою для санітарних рубок, відтак де-факто нелегальних (як в описаному вище випадку). Перебування цієї установи в підпорядкуванні Держлісагентства (ДАЛРУ) є прикладом конфлікту інтересів: організація, яка надає висновок про доцільність проведення санітарних рубок, "використовується" в такий спосіб з метою "легалізації" за фактом незаконних рубок для отримання фінансового зиску іншими підприємствами в підпорядкуванні ДАЛРУ. Тож у подальшому реформуванні лісової галузі першочергову увагу слід приділити виведенню "Лісозахисту" зі структури Держлісагентства та перегляду принципів кадрової комплектації установи.

Наш співрозмовник у Державній екологічній інспекції, який побажав залишитися анонімним, цілком поділяє наше бачення. Він емоційно зазначив: "Потрібно терміново забрати з підпорядкування лісагентства лісопатологічну службу та лісовпорядкування — це найстрашніші шкідники і варвари в лісовому господарстві на даний час!"

Якщо брати ширше, то має йтися про спрощення заплутаної нормативної бази, що регулює ведення лісового господарства. З природоохоронної точки зору вона допускає безліч трактувань, в такий спосіб даючи змогу обійти природоохоронні обмеження. З лісогосподарської точки зору — вимагає безліч заплутаних і подекуди нелогічних погоджень. З управлінської точки зору мають бути чітко розмежовані господарська, регулююча та контролююча функції галузі. Про останню піде мова далі.

2.Реформа контролюючої функції лісової галузі

З одного боку, робота Державної екологічної інспекції має бути посилена, зокрема потрібно виправити численні недоліки, описані вище.

"Має сенс дозволити екоінспекції принаймні одну раптову перевірку на місяць, плюс надати повноваження тимчасово (до з’ясування обставин) приписом призупиняти розробку лісосік негайно. Що ж до виписки лісорубних квитків на санітарні рубки, то потрібно надавати матеріали на вивчення до екоінспекції на найкоротший термін та дозволити в разі виникнення сумніву перевірити ділянку в натурі", — запевняє наш співрозмовник у Держекоінспекції.

Водночас лісова реформа має особливу увагу звернути на структуру та повноваження лісової охорони. Наразі лісова охорона не існує як окрема структура — її повноваження покладені на широке коло осіб — починаючи від майстра лісу до (парадокс!) голови ДАЛРУ, які поєднують цю функцію з основними господарськими, управлінськими та іншими обов’язками, тож на практиці не володіють повним спектром повноважень, потрібних правоохоронному органу. Відповідно, сучасна лісова охорона здебільшого здатна фіксувати лише самовільні рубки, тобто незаконні, здійснені без жодних дозвільних документів, і зовсім не здатна фіксувати незаконні рубки описаного характеру — в тому числі через те, що ті самі посадові особи відповідальні також і за їх проведення. Як наслідок в офіційну статистику незаконних рубок не потрапляють подібні кейси.

Отже, реформа управління лісової галузі має передбачати створення окремої, незалежної від лісгоспів структури, яка повинна бути спрямована на пошук, попередження й боротьбу з усіма можливими видами лісопорушень.

3. Фінансування лісової галузі

Сьогодні склалася парадоксальна ситуація: з одного боку, в ЗМІ постійно висвітлюються скандали із затриманням високопосадовців галузі у зв’язку із отриманням ними чималих сум хабарів, з іншого — система лісової галузі потерпає від різноманітних високих податків і нестачі державного фінансування, особливо на цілі лісовідновлення та охорони лісу. Найбільше недофінансовані, звісно, малоресурсні лісгоспи півдня та сходу країни, хоча ця проблема характерна для всіх регіонів. Так, наприклад, затверджені бюджетні асигнування за програмою "Ведення лісового й мисливського господарства, охорона й захист лісів у лісовому фонді" (за так званим загальним бюджетним фондом) на 2016–2019 роки становили лише 14,3 % від обрахованої потреби. Баланс лісогосподарської діяльності змінюється на користь комерційно вигідних заготівель стиглого лісу на збиток необхідним, але неприбутковим рубкам догляду молодого лісу і т.д.

На фінансові проблеми скаржилося й керівництво Брустурянського лісгоспу — нібито саме вони є причиною описаних практик проведення рубок. На жаль, керівництво лісгоспу відмовилося дати письмовий коментар із цього приводу.

Реформа управління лісової галузі, з одного боку, має зробити галузь фінансово достатньою, а з іншого — забезпечити необхідну державну підтримку там, де це необхідно. Це потрібно для того, щоб фінансові проблеми не стояли на заваді втіленню принципів сталого ведення лісового господарства і впровадженню нових, ощадливих і екологічно дружніх практик.

4. Зміна підходів до ведення лісового господарства

Розглядаючи питання власне незаконних санітарних рубок ширше, треба зазначити, що запровадження екологічно дружніх принципів ведення лісового господарства неможливе без зміни застарілих підходів до його ведення. Подібні питання постійно порушуються на різного роду заходах і в публікаціях, проте залишаються радше в теоретичній площині, оскільки зміна підходів вимагає політичної волі і ресурсів. Сюди можна віднести, наприклад, перехід на вибіркову систему рубання й застосування повітряно-трелювальних канатних установок у горах, широке впровадження яких вимагає в тому числі розвитку мережі гірських доріг. Та сама мережа гірських доріг необхідна для припинення нарешті практики трелювання і транспортування деревини водотоками. Давно назріла потреба в поступовій заміні ялинових монокультур у низькогір’ї на букові ліси, властиві цьому гірському поясу, адже створення нових ялинників спричинить нові проблеми в майбутньому через прогресуючу зміну клімату й пов’язане з нею всихання штучних насаджень.

Передусім ці питання вимагають переходу з теоретичної площини в практичну.

Частина 4. Що робить WWF для розв’язання порушеної проблеми?


WWF-Україна працює над створенням оновленої лісової політики України, яка мусить стати новим суспільним договором у лісовій галузі й нарешті розв’язати складні задавнені проблеми в ній. Ми підготували комплексний юридичний аналіз системи управління та фінансування лісової галузі, де з юридичної точки зору боку висвітлили порушені вище проблеми, пов’язані з роботою екологічної інспекції, лісової охорони, оподаткуванням, та багато інших, а також можливі шляхи їх вирішення. Наше бачення екологічної складової нової лісової політики було значною мірою враховано в нещодавно оприлюдненому для громадського обговорення проєкті Державної стратегії управління лісами до 2035 року.

WWF-Україна надалі працюватиме над розробкою нових законодавчих рамок для нової лісової політики та ініціюватиме широке обговорення порушених питань. Для кращого розуміння громадськістю складності сучасної ситуації ми невдовзі презентуємо інтерактивну інфографіку, що ілюструє шляхи погодження різних типів рубок, у т.ч. санітарних. Разом із тим ми й далі триматимемо руку на пульсі ситуації в лісах України й виноситимемо на широкий загал проблеми, які потребують уваги.

WWF-Україна виступає за конструктивний і плідний діалог та співпрацю всіх сторін, зацікавлених у розвитку лісового господарства. Ми перезапустили сторінку sfmu.org.ua, присвячену сталому веденню лісового господарства, що відтепер працюватиме як інформаційна платформа з оновленими можливостями участі для всіх зацікавлених сторін. На ній висвітлюватимуться такі теми, як оцінка впливу на довкілля, аудити, нормативна база тощо; водночас вона надаватиме інформацію про кращі практики ведення лісового господарства. Ми готуємося до запуску серії тренінгів і семінарів, присвячених відповідно налагодженню співробітництва між лісгоспами та місцевими громадами у сфері управління лісами, а також між громадськими організаціями — у сфері боротьби з незаконними рубками.

Ми переконані, що лише завдяки спільним зусиллям природоохоронних громадських організацій, активістів, представників лісової галузі ми зможемо створити таку лісову галузь, яка ефективно керуватиме лісами на дружніх до довкілля сталих принципах.
Під суцільні санітарні рубки в жодному не має бути відведено ділянки з деревами, більшість з яких, згідно із Санітарними правилами в лісах України, мають бути віднесені до 1-ї та 2-ї категорій всихання, тобто живі, не ослаблені дерева.
© © Andrii Plyha / WWF-Ukraine
Неналежне маркування лісорубного стовпчик (відсутність інформації про площу й номер виділу) є порушенням,що уможливлює махінації з площами вирубок.
© Andrii Plyha / WWF-Ukraine
Типове для карпатського регіону порушення — трелювання водотоками — було помічено у верхів’ях рік Велика Берть та Подешурка.
© Andrii Plyha / WWF-Ukraine
На берегах річок були облаштовані навантажувальні майданчики, через що береги перетворилися на суцільне багно.
© Andrii Plyha / WWF-Ukraine
Відповідно до чинних нормативів, заготовлена деревина не повинна залишатися на місцях рубок після закінчення строків її заготівлі й вивезення.
© Andrii Plyha / WWF-Ukraine