В українському лісівничому суспільстві не вщухає дискусія з приводу нещодавно затвердженого переліку чужорідних видів дерев, заборонених у відтворенні лісів. Чи варто було затверджувати ті, чи інші види? До переліку увійшли 13 чужорідних видів дерев, та найбільш за все увага прикута до дуба червоного й робінії звичайної, або білої акації. То чому ж лісові господарства так прагнуть їх вирощувати?

Чужорідними називають дерева, які не притаманні певній місцевості та її екосистемам. Із загальної кількості чужорідних видів особливо виділяються інвазійні. Вони мають значну здатність до неконтрольованого поширення – розповсюджуються природним шляхом або за допомогою людини й становлять значну загрозу для флори та фауни.

Сила “традиції”

У радянській лісовій практиці було прийнято вважати, що вирощування дуба червоного та робінії звичайної (білої акації) має неабияку економічну вигоду. Згідно з даними Держлісагентства, чужорідні види, що нині заборонені для відтворення лісів, займають 5% лісової площі й розповсюджені переважно в межах лісостепової та степової зон. В основному це так звані протиерозійні ліси, де заготівля деревини значно обмежена. Це є свідченням того, що значної ролі у забезпеченні економіки деревиною такі ліси не відіграють. До недавнього часу їх створювали на місці степів, солончаків та інших екосистем, цінність яких не були готові визнати або зрозуміти. 
 

Міжнародна практика

Європейська лісова стратегія до 2030 року також забороняє висаджувати (як під час відновлення лісів після рубки, так і під час створення нових) інвазійні види дерев. Крім того, в кожній з країн ЄС уряди можуть вводити додаткові обмеження або заборони щодо певних видів.

Європейські країни витрачають великі кошти на боротьбу з інвазійними видами, зокрема спрямовуючи їх на викорчовування дерев, які перешкоджають розвитку місцевого біорізноманіття. З 1960 по 2020 рік загальні витрати на боротьбу з такими видами та наслідками, які вони спричинили, в Європі перевищили 140 мільярдів доларів. Зокрема 84 мільярди було витрачено на ліквідацію завданої інвазійними видами шкоди, ще 28 мільярдів – на заходи із запобігання і контролю за їхнім поширенням. У США за відповідний період ця сума становила 4,52 трильйонa доларів.  

Сталі ліси 

На тривалій дистанції у десятки років, вирощування інвазійних видів призводить до значно більших збитків, ніж вигода від продажу деревини. А використання цих видів може створити складнощі для України на шляху до впровадження європейських практик лісовідновлення та виконання вимог Європейської лісової стратегії. Цей чинник є важливим у контексті руху України до членства в ЄС.

Створення насаджень за участі інвазійних видів, зокрема робінії та дубу червоного, – шлях до деградації екосистем. З часом такі лісові ділянки перетворюються фактично на “лісову пустелю”, де замість розмаїття видів дерев, кущів та трав'янистих рослин, ростуть лише декілька видів. Це також призводить до зникнення комах, які тісно пов'язані з корінними видами рослин.