Ініціатива Президента зі збільшенню площі лісів на 1 млн гектар до 2030 року* — проєкт з надзвичайно амбітною метою. Проте суто номінальна реалізація плану, без рішучих кроків та системних змін, буде неефективною та може створити загрозу для існування степових екосистем. WWF-Україна має міжнародну експертизу та досвід у відновленні лісових ландшафтів і звертає увагу на рішення, без яких ініціатива Президента може перетворитися на історію поразки.

Перше: зберегти самосійні ліси

Важливою складовою успіху ініціативи є самосійні ліси, які утворилися природним шляхом на землях, що не використовувались у господарстві. Це подарунок від природи України орієнтовно площею до 300-500 тис. га. Середній вік самосійних лісів 20-30 років, однак на сьогодні вони не мають юридичного статусу лісу, а їхня площа стрімко зменшується через розорювання закинутих сільгоспземель. 

Шанс зберегти самосійні ліси є, якщо депутати Верховної Ради України приймуть у другому читанні проєкт Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо збереження лісів” № 5650 від 11.06.2021, який передбачає внесення змін до Лісового, Земельного кодексів України та інших законів і створить передумови, що дадуть змогу зберегти принаймні частину самосійних лісів з їх подальшим управлінням як лісів, а не сільгоспугідь.

Прийняття проєкту Закону — реальний шанс отримати повноцінні ліси і виконати ініціативу Президента. Замість того, щоб витрачати бюджетні кошти на збільшення площі лісу “з нуля”, все що потрібно —  забезпечити збереження самосійних лісів, які вже були ”посаджені природою”. Відновлені у природний спосіб, самосійні ліси значно стійкіші до посух і інших, спричинених зміною клімату, явищ. Це означає економію коштів на їхньому повторному відновленні та ліквідації наслідків всихань. До того ж, у країни просто не має інших, настільки масштабних за розмірами, земель для додаткового лісорозведення.

У разі прийняття законопроєкту, приватні власники сільськогосподарських земель із самосійними лісами отримають офіційну можливість займатися приватним лісовим господарством, яке передбачатиме низку спрощених процедур. Для інших власників буде відкрито можливість придбати такі ділянки для ведення лісового господарства. Для державних лісових господарств з’явиться більше можливостей отримати самозаліснені землі запасу, і так розширити свої площі.

Збереження самосійних лісів також сприяє досягненню Україною кліматичних зобов’язань згідно з Паризькою кліматичною угодою та Оновленого національного визначеного внеску України до Паризької Угоди, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.07.2021 № 868-р, та інших природоохоронних зобов’язань відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС, міжнародних конвенцій та національного законодавства

Друге: створювати нові ліси на місці сільськогосподарських угідь

Окрім збереження самосійних лісів, необхідним є надання можливості створювати нові ліси на місці сільськогосподарських угідь. Україна займає лідерське місце у світі за відсотком розорюваності, що становить майже 57% або 34 млн га. Водночас, за різними даними Україна має від 3 до 9 млн деградованих угідь, де продовження ведення сільського господарства є недоцільним, зокрема через виснаження грунтів. Виведення земель із сільськогосподарського обігу із подальшим створенням лісів є одним із варіантів розширення лісових площ. Але виключно за умови створення лісів у лісовій, а не степовій природній зоні.

Аналогічно, як із самосійними лісами, можливості для створення лісів на сільськогосподарських землях можуть бути забезпечені в рамках проєкту Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо збереження лісів” № 5650 від 11.06.2021. Його прийняття дасть змогу набувати земельні ділянки для лісорозведення, яке відтепер може здійснюватися на землях усіх категорій. 

Третє: не висаджувати дерева в степах та луках

Слід зробити наголос, що створювати нові ліси потрібно лише в придатних для цього місцях та природних умовах. Передусім, мова йде про збереження степів, які в жодному разі не мають ставати місцем для лісорозведення. Незважаючи на те, що тема збереження останніх степів публічно декларується як важлива умова реалізації програми заліснення, реалії далекі від задекларованих. 

Проблема у тому, що в законодавстві бракує юридичної категорії степів. Багато земель, колись приєднаних до лісових господарств для створення нових лісів, є якраз тими самими останніми степами. Вже зараз зафіксовано спроби створення лісів на степових ділянках, крім того, найбільше лісів планується створити  саме в південних, степових областях.

Проєкт Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо збереження лісів” № 5650 містить норму щодо заборони лісорозведення на степових ділянках, що, безумовно, є важливим, проте для реального запобігання знищення степів під лісопосадки необхідно більше кроків.

Крім того, збереження потребують не лише степи, а загалом лучні біотопи. За браком земель для створення нових лісів, лісові господарства планують заліснити майже всі лісові галявини. Потрібно розуміти, що ліс — це не тільки дерева, історично ліси мали значно більше відкритих трав’янистих просторів всередині лісових масивів, які надзвичайно важливі для підтримання лісового біорізноманіття. Засадження лісом останніх лісових галявин, наносить значно більше шкоди, аніж реальної користі та реального збільшення площі лісів. 

Четверте: не підміняти лісорозведення — створення нових лісів, лісовідновленням — висадкою на місці рубок

Важливо не плутати лісорозведення з лісовідновленням. Абсолютна більшість публічних звітів з останньої посадки лісу в рамках ініціативи Президента стосується лісовідновлення —  посадки лісу на місці вирубок. Проте, це жодним чином не пов’язано зі збільшенням площі лісів! Лісовідновлення —  це відновлення лісу на місці рубок; воно виконується лісовими господарствами на регулярній основі і фактично не призводить до реального збільшення площі лісів. 

Коли мова йде про збільшення площі лісу —  це лісорозведення. Саме так називається створення нових лісів там, де їх не було протягом останніх десятиріч. Як було зазначено вище, фактично єдині можливості для значного лісорозведення в Україні —  це збереження самосійних лісів та створення нових лісів на місці сільськогосподарських угідь, за умови збереження степових та інших цінних трав’янистих біотопів. 

П’яте: запобігати поширенню чужорідних інвазійних видів 

Створення нових лісів має відбуватися виключно з місцевих, не чужорідних видів дерев. На жаль, триває практика створення лісів з чужорідних, в тому числі інвазійних видів, таких як червоний дуб та акація. Інвазійні види дерев агресивно витісняють місцеві; ліси, створені з них, надають притулок значно меншому біорізноманіттю. Деякі з чужорідних видів дерев за певних умов також можуть ставати інвазивними і становити загрозу. Зазначений вище проєкт Закону пропонує включити в Лісовий кодекс України поняття “інвазивні види”. Допоки Закон не буде прийнятий і повною мірою імплементований, критично важливо не допустити створення лісів із чужорідних видів дерев

Шосте: надати реальні економічні стимули для створення нових лісів

Останній, але критично важливий момент: заходи з лісорозведення та зі збереження самосійних лісів потребують реальних, достатніх фінансових стимулів, які зроблять створення приватних лісів на сільськогосподарських землях економічно привабливою альтернативою веденню сільського господарства. Згаданий вище проєкт Закону містить низку нових положень, що передбачають стимулювання через викуп земельних ділянок з метою ведення лісового господарства. Проте, потрібно більше кроків, включно з залученням коштів приватного та корпоративного сектору, та впровадженням нових механізмів на зразок механізмів вуглецевого ринку, для забезпечення належного фінансового стимулювання і реального збільшення площі лісів.
________________________

* “Програма “Зелена країна”, у рамках виконання Указа Президента України “Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів”  №228/2021 від 7 червня 2021 року.