Місцеві мешканці Українських Карпат — гуцули — віддавна ласкаво називають ведмедя “вуйко”. Він є вагомою частиною місцевого фольклору і традицій, майже тотемною твариною. Але захоплює людей не тільки краса і велич ведмедя, але і його біологія.

Хоч ведмедя і величають найбільшим хижаком у Європі, його раціон на 40-60% складається з їжі рослинного походження — трави, пагонів, коріння, горіхів, плодів дерев та ягід. Ведмідь також споживає комах, рептилій і ссавців. Але особливі ласощі для нього — мед. Гострий нюх тварини може відчути його за кілометри та привести або до диких бджіл, або до чиєїсь пасіки.  

Ведмідь є твариною, яка може становити небезпеку для людини, однак він старається уникати зустрічей з нами. Людям теж варто менше турбувати ведмедя і знати як поводитися у місцях, де він живе, або при зустрічі у дикій природі.

Здається ніби ведмідь доволі незграбна тварина, але це лише на перший погляд: він може ходити на двох ногах і п’ятах, а ще користується «пальцями» на передніх лапах так само як люди. 

Самці ведмедів — одинаки, але з травня по липень шукають собі пару для розмноження. Самки народжують 1-4 ведмежат під час сплячки узимку, і вже навесні виходять разом з ними з барлогу. Ведмедиці турботливі мами, тому навіть дорослі ведмежата продовжують триматися біля них інколи до чотирьох років.