День екологічного боргу (Overshoot Day) в 2019-му припав на 29 липня. Решту місяців ми використовували річні ресурси планети "в борг", ніби в нас є 1,75 Землі. Ще 50 років тому такої "заборгованості" не існувало. Нинішній стан справ відобразив Глобальний звіт Всесвітнього економічного форуму про ризики (The Global Risks Report 2020). Вперше за десять років існування цього звіту до п’ятірки головних ризиків для світу потрапили екологічні.

Незважаючи на доступність наукових даних щодо стану планети, в глобальному масштабі наразі немає єдиної стратегії змін методів господарювання. Але саме 2020 рік може стати вирішальним. Це рік, коли відбудуться глобальні події, здатні значно прискорити сталий (дружній до природи) розвиток усіх напрямів людської діяльності: Всесвітній економічний форум, Зустріч сторін Конвенції про біорізноманіття, перегляд Цілей сталого розвитку ООН, Кліматична конференція в Ґлазґо.

• УКРАЇНА ПРОДОВЖУЄ ВТРАЧАТИ ПРИРОДНІ ЕКОСИСТЕМИ —

луки, степи, річки, ліси, болота. В деяких областях України орні землі становлять понад 80% території. Це знищує природний водний "буфер" — спроможність ландшафту накопичувати та зберігати воду, впливає на якість води та її баланс загалом. Тож посуху на полях ми спостерігаємо вже в травні. З наукової точки зору, необхідно не тільки негайно припинити створювати нові поля, а й повернути частину орних земель до стану луків, лісів, степів та інших природних систем. Це завдання включає також відновлення водно-болотних угідь і торф’яників, особливо на Поліссі. 

• МИ НЕ ДОКЛАДАЄМО ЗУСИЛЬ, АБИ ПОДОЛАТИ ДЕФІЦИТ ТА ПАДІННЯ ЯКОСТІ ПРІСНОЇ ВОДИ

Окрім втрати природних територій, проблему ускладнюють надмірне використання та забруднення річок і підземних вод, фізичне змінення русл, створення перешкод на річках і штучних водних об’єктів. Через це водойми стають менш спроможними підтримувати належну якість води та біорізноманіття. Згідно з інструментом WWF Water Risk Filter, стан екосистемних послуг прісноводних ресурсів в Україні перетнув позначку "високий ризик" і впевнено прямує до статусу "дуже високий ризик". 

• МИ НЕ МАЄМО УЯВЛЕННЯ ПРО ЗАПАСИ РИБИ ТА СТАН ІНШИХ ВОДНИХ РЕСУРСІВ 

У системі національного управління видами це справжня "чорна діра". Окремі наукові розвідки вказують на те, що кількість риби та молюсків продовжує скорочуватися, особливо у водосховищах Дніпровського каскаду, а також у Чорному та Азовському морях. Імовірний сценарій для України — це припинення комерційного рибальства вже до середини століття. 

• МИ ЗАКРИВАЄМО ОЧІ НА БРАКОНЬЄРСТВО ТА ЗНИЩЕННЯ СЕРЕДОВИЩА ІСНУВАННЯ ВИДІВ

Масштаби браконьєрства в країні такі значні, що червонокнижні види, такі як ведмідь, рись чи осетрові, не мають змоги відновити чисельність  своїх популяцій навіть за умови багаторічної заборони на їх полювання або вилов. Зниження чисельності багатьох видів і навіть зникнення окремих із них можуть комусь здаватися незначущими проблемами. Але ж природа — це система взаємозв’язків, яку ми достеменно не розуміємо. Також ми маємо достатньо прикладів, які переконують, що кожен вид має значення.  

• МИ НЕ КОНТРОЛЮЄМО ХІМІЗАЦІЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Екологів насамперед турбує відсутність реального контролю за використанням хімікатів у сільському господарстві — як за переліком препаратів, так і за кількісними показниками їх використання. Хімізація, особливо неконтрольована, спричиняє безліч негативних впливів на природу та здоров’я людей. Із нею пов’язують масову загибель комах-запилювачів, зокрема бджіл, які є ключовим елементом сталих сільськогосподарських систем. Відновлення гумусу та підтримання його природного стану має стати першорядним завданням національної програми дій.

Падіння рівня ґрунтових вод та рівня води в річках здебільшого зумовлене трьома чинниками: зменшенням площі природних ландшафтів, втручанням у вільну течію річок та зміною клімату. Через це навіть на Українському Поліссі ми спостерігаємо посухи, що призводять до пожеж на торфовищах.  

З огляду на подальше розширення площ сільськогосподарських земель та відсутність в Україні плану дій із відновлення територій стає дедалі ймовірнішим несприятливий сценарій для прісноводних екосистем.

Щоб переломити ситуацію, в 2020 році в Україні необхідно заборонити осушення будь-яких нових природних територій та зупинити всі проекти, які порушують водноболотні угіддя і передбачають втручання у вільну течію річок. Довгостроковий прогноз щодо зменшення об’ємів прісної води в Україні є настільки загрозливим, що радше замислитися над тим, як скоротити площі орних земель із 50% до 30% території країни. 

Розв’язання проблеми дефіциту води в країні WWF Україна вбачає у масштабному відновленні природних територій за максимального використання при цьому можливостей природних екосистем до самовідновлення. Саме такі дії дозволять Україні зберегти воду та адаптуватися до зміни клімату.

В Україні лісами вкрито близько 15% території, передусім на Поліссі та в Карпатах. При цьому близько половини з них є "штучними", тобто посадженими людьми. Створені одновидові лісові насадження є нестійкими до стихійних лих та спалахів хвороб, мають значно нижчий рівень біорізноманіття порівняно з природними лісами. Ми продовжуємо спостерігати їхнє масове всихання через зміну клімату та порушення водного балансу. Зокрема це стосується соснових плантацій на Поліссі та смерекових — у Карпатах. За оцінками Держлісагентства, на початок 2019 року загальна площа таких лісів становила 413 тис. га. 

З огляду на цю обставину особливо цінними є старі ліси природного походження, майже не порушені людською діяльністю. Праліси незамінні для збереження рідкісної флори та фауни, формування клімату та регуляції водного стоку. Загалом старі ліси складають близько 15% загальної лісової території країни. Приблизно 100 тис. га (біля 1%) займають ліси, що потенційно відповідають пралісам або наближені до них за критеріями. Але ми можемо зауважити, що їхня частка зменшується, особливо на Поліссі. Загрозу становлять масштабні рубки, які проводяться в лісах із особливою природоохоронною цінністю без врахування їхнього статусу під час планування лісозаготівлі. Загалом щороку суцільні рубки здійснюються на площі понад 50 тис. га, в тому числі в особливо цінних лісах.

Аби мати змогу адаптуватися до кліматичних змін та втримати воду, Україна вже у 2020 році має розпочати роботу зі збереження кожного гектара природного лісу та перетворення "вільних" земель і частини сільськогосподарських угідь на ліси та природні ландшафти, а також відновлювати ліси на територіях, де вони були раніше.

Рідкісні види в Україні включені до Червоної книги, останнє видання якої побачило світ у 2009 році. Лише хребетних тварин у ній налічується 245 видів (видання 1980-го включало лише 85 видів тварин). Якби ми видавали Червону книгу зараз, цей список був би набагато довший. Таку ситуацію спричинили зникнення середовища існування багатьох видів та неконтрольоване браконьєрство, яке в Україні набуває форм масового знищення рідкісних тварин. Трапляється воно і в установах природно-заповідного фонду, де полювання заборонене на офіційному рівні. 

Види, включені до Червоної книги, за умов знищення середовища їх існування, інтенсивного турбування та браконьєрства не мають можливості відновити популяції. Згідно з дослідженнями WWF Україна, у нашій країні основним мотивом для вбивства рідкісних видів ссавців, наприклад, ведмедя бурого чи рисі, є бажання отримати трофей та самоствердитися.

Взагалі в Україні поширене дуже приблизне уявлення про те, що відбувається з популяціями рідкісних видів, наприклад, ссавцями, не кажучи вже про комах, зокрема запилювачів. Це пов’язано з відсутністю сучасної налагодженої національної системи моніторингу біорізноманіття та кадастру рослинного та тваринного світів, передусім рідкісних видів, які охороняються законом.

Всесвітній фонд природи WWF — одна з найвпливовіших та найбільших незалежних природоохоронних організацій у світі, що нараховує понад 5 мільйонів прихильників і має представництва у більш ніж 100 країн світу. Місія WWF полягає в тому, щоб зупинити деградацію природних систем планети та побудувати майбутнє, у якому людина житиме в гармонії з природою. Цього можна досягти шляхом збереження біорізноманіття планети; раціонального використання природних ресурсів; зменшення забруднення та марнотратного споживання. Понад 20 років WWF реалізує проекти в Україні. З 2019-го ми діємо як національне представництво WWF, яке об’єднує представників громадськості та науковців. Наша робота набуває різноманітних форм — проведення досліджень, просвітництво, консультування державних органів та лобіювання змін до законодавства, мобілізація фінансових ресурсів для впровадження програм із вивчення й збереження природи — і стосується в першу чергу таких тем, як ліси, прісна вода та рідкісні види.