Що означає нова Глобальна Рамкова Програма для України
 

Делегація від України на чолі з Міністром захисту довкілля та природних ресурсів Русланом Стрільцем підтримала підписання Куньмінсько-Монреальської Глобальної Рамкової програми у сфері біорізноманіття. 

Під час засідань і зустрічей COP15 українська делегація багаторазово наголошувала на критичних втратах біорізноманіття, які країна несе внаслідок російської військової агресії проти України, та виступала із закликами щодо надання міжнародної допомоги для подолання цих наслідків.

Для України важливим є отримання фінансової і технічної підтримки інших сторін Конвенції  для повоєнного відновлення, зокрема у частині відновлення зруйнованих екосистем, заповідних територій та збереження біорізноманіття в цілому. Це додатково повинно стимулювати український уряд до практичних кроків з розробки національної стратегії та плану дій зі збереження біорізноманіття, здійснення природоохоронних заходів та збільшення природно-заповідного фонду країни, що дозволить залучити додаткові міжнародні кошти для реалізації та підтримки таких процесів.

У новій політиці щодо збереження біорізноманіття  мають бути враховані не лише цілі та показники, визначені в Глобальній Рамковій програмі, але і запровадження відповідних підходів до оцінки всього, що дає нам природа, створення відповідних механізмів управління природними ресурсами, виробництвом та споживанням, рівний доступ та справедливий розподіл не лише природних благ, а й знань, технологій, фінансів. 

Також, у зв'язку з прийняттям цієї Глобальної Рамкової програми, оновлення потребують інші стратегічні і планові документи та законодавство, що стосується сфери збереження навколишнього природного середовища, адаптації до зміни клімату, і секторів економіки, розвиток яких базується на використання біорізноманіття та природних ресурсів.  

“Все це надзвичайно важко зробити в умовах війни. Але ми віримо, що можна мобілізувати на “фронт збереження природи України” найкращих фахівців, вчених та активістів і разом виконати це амбітне завдання. Лідером у цьому процесі, зокрема у розробці Стратегії та Плану зі збереження біорізноманіття, повинна бути держава – зокрема Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів України, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів та інші державні органи. Але внесок кожного, хто долучається до цього процесу важливий, і набуде ще більшого значення для забезпечення виконання планів та досягнення цілей у період повоєнного відновлення”, – пояснює природоохоронна менеджерка WWF-Україна Олеся Петрович.

Зі свого боку WWF-Україна минулого року ініціював діалог з Міндовкілля стосовно розробки Стратегії збереження біорізноманіття та обов'язково буде продовжувати підтримувати цей процес далі. Розробка цієї стратегії може слугувати каталізатором для консолідації зусиль всіх громадських екологічних організацій, наукових установ, державних органів влади та місцевого самоврядування. Обсяги роботи величезні і для неї потрібні різноманітні знання та експертиза, міжсекторальна та міжрегіональна взаємодія, і громадські організації якраз можуть підтримати ці процеси та проконтролювати, аби кожна думка була почута та врахована. 

Звісно, основним викликом для України на шляху досягнення цілей Глобальної Рамкової Програми зі збереження біорізноманіття є війна. Наразі більшість ресурсів держави витрачається на захист країни та боротьбу з ворогом, а багато фахівців з природоохоронної сфери, зокрема і працівники WWF-Україна та інших громадських організацій, перебувають на фронті і не можуть долучитися до розробки Стратегії. Нестача спроможності, відсутність фінансових та людських ресурсів є викликом і для державних органів влади. Ці фактори можуть спричинити прогалини у знаннях і досвіді залучених до процесу розробки, непрозорість та недостатню ефективність дій державних органів влади. А вже на етапі виконання Плану збереження біорізноманіття, країна може зіштовхнутися з корупційними ризиками, які можуть призвести до недосягнення встановлених стратегічних цілей. 

________________________
^{1 Конвенція про охорону біологічного різноманіття (1993) (Convention on Biological Diversity (CBD) – міжнародна природоохоронна угода між країнами та ООН, яка визначає спільну мету – збереження та стале використання біорізноманіття заради блага всіх людей та планети. 196 країн стали Договірними сторонами Конвенції. Раз на два роки представники та лідери цих країн збираються на Конференцію Договірних Сторін, (COP – Conference of the Parties) щоб оцінити прогрес, встановити пріоритети та взяти на себ, за потреби, нові зобов'язання щодо реалізації планів збереження біорізноманіття. Цієї зими у Монреалі відбулася 15та Конференція – COP15).}