WWF визначив кроки з відновлення вільної течії річок та шляхів міграції риб Прикарпаття | WWF ukraine
WWF визначив кроки з відновлення вільної течії річок та шляхів міграції риб Прикарпаття

Posted on 21 May 2020

WWF-Україна, за підтримки WWF Нідерланди, продовжує проект з відновлення проточності річок та потічків, що розташовані на території Національного природного парку Верховинський. Цей парк розташований поблизу села Криворівня, в Івано-Франківській області, на кордоні з Румунією. 

Карпатські річки відомі струмковою фореллю та лососем дунайським. Завдяки розташуванню в горах, вони тривалий час не були загаченими й мали дике, незмінене русло. Це дозволило лососевим вільно подорожувати та розмножуватися у бурхливій гірській воді.

Будівництво клявз

У ХІХ сторіччі на Прикарпатті, яке тоді входило до складу Австро-Угорської імперії, розпочалася промислова заготівля лісу. До появи залізниці, річки були єдиним шляхом швидкого спуску великої кількості деревини. Однак водність високогірних потоків зменшується з висотою. Для того, аби доставити кругляк на велику землю, треба було робити дамби зі шлюзами, які називалися на німецький манер клявзами (німецькою klause означає “ущелина” або “перевал”). Для цього річка повністю перекривалася дерев’яною спорудою з кам’яними підпорками, згори якої утворювалося водосховище, а далі, після відкриття шлюзів вода стікала вниз. Зруб сплавлявся такими загаченими потоками у вигляді зв’язаних плотів - дарабів, якими управляли керманичі.

Саме тоді верхів’я багатьох місцевих річок перекрили греблі, які утворювали такі собі водозбірники. 

За даними журналу “Локальна історія”, до 1876-го на притоках Білої Тиси функціонувало 6 клявз, Чорної Тиси — 9, Чорного Черемошу — 3, Білого Черемошу — 2 клявзи. У 1870-1890-х роках каскади штучних водосховищ звели у басейні Пруту, Бистриці Надвірнянської, Битриці Солотвинської, Тересви, Тереблі, Свічі, Мизунки та на інших водних артеріях. 

З цією метою перекрили також незначні місцеві річки, зокрема Опір — ліву притоку річки Стрий. У середині 1880-х на її притоках — Славка, Рожанка, Бутивля, Сигла (Либохірка), Орява, Зелем’янка, Красний і Кам’янка функціонувало 14 водозбірників. Тоді в басейні Чорного Черемошу, який зараз входить до Національного природного парку "Верховинський” діяло вже 12 клявз, у басейні Білого Черемошу — 5. 

Ще під час роботи цих клявз було помічено, що риби в річках стало значно менше. Адже форель і лосось подорожують проти течії до місць нересту. Перестрибнути клявзу під час свого щорічного ритуалу вони просто не в змозі. 

Останній сплав на Чорному Черемоші відбувся у 1968 році, а на Білому Черемоші — у 1969. Проте, клявзи досі стоять. Деякі з них зруйнувалися, але інші досі перекривають хід рибі. 

Повернення до природного стану

Форель річкова і лосось дунайський, який занесений до Червоної книги України, є важливою складовою екосистеми Українських Карпат. Відновлення їхньої чисельності безпосередньо впливатиме, зокрема, на збільшення кількості бурих ведмедів.

“Високо в горах напівзруйновані дамби перекривають шляхи міграції диких лососевих, тим самим позбавляючи карпатських ведмедів великої кількості білку”, – розповідає керівниця напряму "Вода" WWF-Україна Ольга Денищик.

Для того, аби відновити проточність русла річок, греблі, які вже стали історичною спадщиною та туристичною принадою, руйнуватися не будуть. Відновлюватиметься лише прохід для риби, а сама конструкція залишиться цілою. Так, буде відновлена проточність струмка на місці залишків уже зруйнованої греблі Лостунець на території Національного природного парку “Верховинський” і досліджено стан інших 3-х гребель: Добрин, Гостовець та Баюрівка.

Аби проект став реальністю, а річки — вільнотекучими, WWF-Україна розпочав збір за допомогою краудфандінгу необхідної суми грошей – близько 900 тис. грн. Долучайтесь до підтримки заради збереження нашої природи!
WWF-Україна розпочинає проект з відновлення проточності річок та потічків у Верховинському НПП
© Iryna Kostenko / WWF-Ukraine

Посилання за темою