Досвід роботи з рибальськими громадами у Румунії та Болгарії

Опубліковано 21 November 2019

Інна Гоч, іхтіологиня WWF Україна, координаторка проекту "ЖИТТЯ дунайським осетровим"

Одна з найбільш корисних речей при роботі в міжнародному проекті – цікавий іноземний досвід у тій же галузі, в якій працюєш багато років і, здавалося, вже знаєш усе. Маючи за плечима більш ніж 15-річний різноманітний досвід роботи у природоохороні та збереженні біорізноманіття, це прекрасна нагода подивитися на проблеми трішки «out of the box».

Як працюють природоохоронні ініціативи у сфері регулювання рибальства та боротьби з браконьєрством у інших країнах? З якими труднощами стикаються мої колеги? Саме такі думки виникали, коли я поспішала на запрошення партнерів проекту «Життя дунайським осетровим» у дві країни – Болгарію та Румунію.

Румунія: негативний природоохоронний досвід – це можливість росту та удосконалення

Румунська дельта Дунаю багато в чому подібна на українську, а узбережжя Чорного моря поблизу містечка Констанца – на узбережжя Одещини. Основу економіки краю тут здавна становить рибальство. Не так давно тут рибалили і осетрових, багато місцевих також є старовірами або липованами. Точнісінько як і в Україні, рибальські громади потерпають від відсутності альтернативного заробітку, бо інші види бізнесу розвинені надзвичайно слабо. І, можливо, в дещо меншій мірі ніж у нас, але існує таке ж сумне явище, як осетрове браконьєрство.

Саме тому румунським колегам із WWF прийшла чудова ідея створити oнлайн портал для реєстрації порушень проти дикої природи, які б стосувалися усіх можливих державних контролюючих природоохоронних структур. Портал привернув увагу медіа, про нього розповідали на багатох радіостанціях та рекламували на кількох великих фестивалях. Онлайн система містила контактні дані всіх відповідних органів з питань охорони навколишнього середовища. Коли особа ставала свідком порушення та розміщувала повідомлення у системі, їй пропонували саме тих відповідальних, що локально діяли на місці порушення. Користувач також міг ознайомитись із законодавством, яке стосується його повідомлення та з наявними варіантами покарання. На цьому ж порталі можна було знайти результат звернення і зрозуміти чи покарано порушника і як саме.

Не дивлячись на значні зусилля з боку команди творців, портал так і не запрацював у повну силу. Здавалося, що б могло піти не так в такій хорошій ініціативі?

Все частіше в наш час набувають популярності так звані івенти провалів, коли люди чи компанії замість розповіді про успішні проекти, відповідають на питання: «Чому не вдалося?». У випадку з порталом теж варто задавати таке питання та проаналізувати, що пішло не так.

Додаток не запрацював тому, що для динамічного функціонування такого засобу потрібна спільна величезна зацікавленістьта, включеність усіх державних органів та небайдужих громадян, а не тільки ідейних натхненників. Перші мали б невідкладно реагувати на осетрові порушення, а другі активно про них повідомляти, чого, на жаль, не сталося. Визначення відповідальних від кожного залученого органу та більша включеність громадянського суспільства могли бути ключем до успіху таких ініціатив.

Болгарія: рибалки допомагають у моніторингу осетрових

Подібні проблеми існують і у Болгарії, де у місті Варна та прибережних рибальських селищах трапляються осетрові. Цікавою і новою природоохоронною ініціативою тут є залучення рибалок для допомоги науковцям, що вивчають та відроджують осетрових. Така варіація на тему громадянської науки - відомого в усьому світі підході з залучення громадян до збору наукових даних, - гарно прижилася та зарекомендувала себе в прибережних рибальських селищах.

23 рибалки пройшли тренінг від команди WWF Болгарії та навчилися позначати спеціальними мітками (тегами) осетрових, що добуваються як прилов та збирати необхідну про них інформацію. Один з таких рибалок навіть отримав пропозицію подальшої співпраці у проведенні моніторингу осетрових від Європейської комісії. Більше того місцева рибінспекція з гордістю продемонструвала кілька десятків відео, де рибалки відпускають осетрових, і не просто маленьких осетрят, а дорослих непідйомних білуг та севрюг.

Ці рибалки – звичайнісінькі люди, що нічим не відрізняються від українських колег. Вони люблять море, свободу, почуватися вільними та незалежними, їх робота наче медитація, коли є лише людина та море. Іноді до рибалок потрапляють рідкісні види риб, і тоді з потенційних браконьєрів вони перетворюються на свідомих людей, що допомагають природі відновитися. Ось чому вмілі та продумані підходи дуже важливі при роботі з громадами.

Добування рапани: нова екологічна проблема чи боротьба із небезпечним вселенцем?

В обох країнах, окрім охорони осетрових, ще цікавило добування рапани (Rapana venosa). Це з однієї сторони смачний делікатес, а з іншої - небезпечний інвазивний молюск, що знищує популяції мідій, устриць та інших місцевих морських організмів. Як відомо, в українській дельті Дунаю цього року відбувся бум добування рапанів. Лише поблизу Вилково працювало близько 100 суден, що спеціалізуються на цьому молюскові та видобувають його так званими драгами Хижняка. Як виявилося, в обох країнах-сусідках рапанів також добувають за допомогою спеціальних донних тралів. Причому рибоохоронці відзначають, що рапани поволі стає менше та жартують, що вид «переселяєтся в Україну». Хоча щодо безпечності таких знарядь лову повної впевненості немає. Якщо порівняти небезпеку від донних тралів та від рапанів, правоохоронці схиляються все-таки до вилову останніх.

Наразі не зрозуміло, чи співпадає конструкція тралів у сусідніх країнах та драг в Україні і як вони шкодять донним екосистемам. Перебуваючи з волонтерською місією «Осетрова варта» у дельті Дунаю, нам довелося бачити чисельний прилов під час лову рапани: двостулкових молюсків, крабів, дрібну рибу. Коли подібні спостереження науковцями Інституту морської біології та океанології були проведені у жовтні – прилову практично не було. Зрозуміло одне – шкода чи безпечність таких знарядь лову має бути підтверджена шляхом наукових досліджень, а їх параметри чітко реглементовані. Тільки тоді можна бути певними, що роблячи одну добру справу і позбавляючись від вселенця однією рукою, не знищуємо цінні донні біогеoценози іншою.

Загалом проблеми рибальських громад сусідніх країн такі ж самі, як і в Україні. Саме тому досвід подолання деяких з них та спільна робота над іншими – допоможе досягти успіху і подарувати нове життя рибальським поселенням.

Інна Гоч

З болгарськими та румунськими колегами

Вилов рапанів біля Вилкового

Проект "ЖИТТЯ дунайським осетровим"

Досвід роботи з рибальськими громадами у Румунії та Болгарії

Поділіться цим!