What would you like to search for?

Our News

Приклади, що надихають: топ-5 проєктів з відновлення водно-болотних угідь у світі

Водно-болотні угіддя — це не лише осередки біорізноманіття, але й природні захисники від повеней, постачальники прісної води, а також ключові гравці у боротьбі зі зміною клімату. Проте людська діяльність та глобальні екологічні виклики завдають цим екосистемам непоправної шкоди.

Згідно з масштабним дослідженням, опублікованим у журналі Nature, у період з 1700 до 2020 року було втрачено 3,4 мільйона км² внутрішніх водно-болотних угідь — площа, яка майже дорівнює території Індії. Це становить 21% від загальної площі водно-болотних угідь у світі, і основною причиною цього є їх перетворення на сільськогосподарські угіддя.

Команда WWF-Україна зібрали топ-5 найцікавіших проєктів відновлення водно-болотних угідь у світі, які стали прикладами успішного поєднання екологічної реабілітації, сталого розвитку та підтримки місцевих громад. Давайте разом дізнаємося, як відновлення цих екосистем змінює майбутнє нашої планети! 

1. Лагуна Джегбаджі (Рамсарський об’єкт), Бенін, Західна Африка

Лагуна Джегбаджі, розташована на півдні Беніну, є унікальною природною територією, яка має важливе екологічне значення та охороняється за Рамсарською конвенцією. Ця лагуна, розташована неподалік узбережжя, є частиною складної системи водно-болотних угідь. Вона відіграє ключову роль у збереженні різноманіття природи, регулюванні клімату та забезпеченні місцевих громад ресурсами для життя.

Деградована мангрова екосистема в Джегбаджі

Деградована мангрова екосистема в Джегбаджі (© Aliou Fousseni) / Degraded Mangrove Ecosystem at Djegbadji (© Aliou Fousseni)

Проте заготівля деревини створила серйозну загрозу для мангрових лісів у цій лагуні. Мангрову деревину використовують як паливо для випарювання морської води, що дозволяє отримувати сіль, але цей процес завдає значної шкоди мангровим екосистемам.

Місцеві громади були активно залучені до відновлення екосистеми лагуни Джегабджі
Місцеві громади були активно залучені до відновлення екосистеми лагуни (@ afr100.org)
 

Відновлення Лагуни Джегбаджі в Беніні стало прикладом успішної співпраці між урядом та місцевими громадами. Серед ключових досягнень — відновлення 30 гектарів пошкоджених мангрових лісів, причому 80% висаджених дерев успішно прижилися. Також було запроваджено систему моніторингу, яка діяла понад 400 днів, щоб забезпечити довготривалий успіх цих зусиль.

Мангрові ліси в селі Джегбаджі


Мангрові ліси в селі Джегбаджі

Мангрові ліси в селі Джегбаджі (Прибережна лагуна), @ researchgate.net 

Ключові результати проєкту: 

  • Проєкт з відновлення водно-болотних угідь у Беніні, зосереджений на мангрових екосистемах Лагуни Джегбаджі, розпочався приблизно у 2019 році. Станом на 2024 рік проєкт був близький до завершення, демонструючи значний прогрес. 
  • Було ідентифіковано та відновлено природні русла водних потоків — з використанням знань місцевих громад — з метою відновлення припливної течії на деградованих ділянках.
  • Створено розсадник, завдяки якому вдалося виростити понад 50 000 сіянців мангрових дерев Avicennia germinans, залучивши місцеві громади до роботи з чітким розподілом ролей.
  • На площі 30 гектарів деградованих мангрових лісів висадили понад 250 000 сіянців Avicennia germinans і Rhizophora racemosa, які є природними для цих територій, досягнувши 80% успішності відновлення.
  • Запровадили систему моніторингу, яка працювала понад 400 днів і дозволила забезпечити постійний контроль за станом територій.
  • Відновлення мангрових лісів сприяло поверненню ключових рибних видів, таких як палтус (Hippoglossus) і сом Кларіас (Clarias gariepinus), які є важливими для місцевої економіки, а також відновленню середовища для ендемічних, осілих і мігруючих птахів.

2. Острів Боракай, Філіппіни

Місцеві жителі Боракаю об'єдналися, щоб допомогти в прибиранні та висадці мангрів з метою сприяння відновленню острова (@ Boracay Foundation, Inc.)

Острів Боракай, колись один із найпопулярніших туристичних напрямків, щорічно приймав понад 2 мільйони туристів. Однак нерегульована діяльність курортів та нестале використання ресурсів спричинили серйозні проблеми. Чисті пляжі та прозорі води перетворилися на звалище відходів і місце розмноження небезпечних бактерій. Це завдало шкоди біорізноманіттю, кораловим рифам і місцевим громадам, які залежали від туризму.

У 2018 році Міністерство довкілля та природних ресурсів Філіппін розпочало масштабний проєкт із відновлення острова, включаючи його водно-болотні угіддя.

Після відновлення на острові Барокай створили Парк збереження водно-болотних угідь

Після відновлення на острові Барокай створили Парк збереження водно-болотних угідь

Після відновлення на острові Барокай створили Парк збереження водно-болотних угідь (Facebook/DENR)

Що було зроблено: 

  • Активна участь місцевих громад у відновленні, завдяки освітнім програмам та залученню до природоохоронних проєктів, сприяла розвитку почуття відповідальності та усвідомлення своєї причетності до збереження водно-болотних угідь.
  • Нерегульовані та незаконні будівлі, які порушували водно-болотні угіддя, були демонтовані, щоб відновити природний потік води та функціональність екосистеми.
  • Було удосконалено систему управління відходами, щоб уникнути скидання неочищених стічних вод у море.
  • Очищено пляжі та прибережні води, відновивши їх природний вигляд і стан.
  • Впроваджено систему постійного моніторингу для захисту та збереження водно-болотних угідь острова.
  • Запущено програму державно-приватного партнерства, яка об’єднала зусилля для реалізації екологічних проєктів у шести з дев’яти водно-болотних угідь острова.
  • Проєкт відновлення допоміг зміцнити стійкість острова до змін клімату. Природна здатність угідь утримувати воду покращилася, а прибережні території тепер краще захищені від сильних штормів і інших екстремальних погодних явищ.

Відновлення водно-болотних угідь на Боракаї стало прикладом того, як екологічну реабілітацію можна поєднати зі сталим туризмом. Цей успішний проєкт показує, що спільні дії уряду, громади та приватного сектору здатні не лише відродити важливі екосистеми, але й забезпечити довгострокові переваги для природи й економіки.

3. Національний парк Еверглейдс, Флорида, США

 

Водно-болотні угіддя парку Еверглейдс, Флорида, США

Водно-болотні угіддя парку Еверглейдс, Флорида, США (@ conservancy.org)

 

Розташований у Південній Флориді, заснований у 1947 році та визнаний Рамсарським угіддям у 1987 році, Національний парк Еверглейдс є найбільшим субтропічним заповідником у Північній Америці.

 

Біорізноманіття водно-болотних угідь Еверглейдс вже давно потерпає від значних змін, спричинених людською діяльністю. Особливо негативно на екосистему вплинули низька якість та недостатня кількість води, що надходить у парк з вищих за течією ділянок. Ця проблема виникла внаслідок створення у 1948 році п'яти великих вобосховищ, які порушили природний гідрологічний режим. Через це, у 1993 році Національний парк Еверглейдс було внесено до списку об’єктів Світової спадщини, що знаходяться під загрозою зникнення, а також до Монтрекського реєстру Конвенції про водно-болотні угіддя, що засвідчує його критичний стан.


Водно-болотні угіддя парку Еверглейдс, Флорида, США


Водно-болотні угіддя парку Еверглейдс, Флорида, США (@ conservancy.org)

У 2006 році було розроблено низку природоохоронних заходів, спрямованих на подолання чотирьох основних загроз для цієї території: зміни природного гідрологічного режиму, розширення міської та сільськогосподарської забудови на прилеглих територіях, збільшення забруднення поживними речовинами та негативний вплив на захист і управління затокою Флорида.

Приклади цих природоохоронних заходів:

  • Будівництво системи захисту від повеней площею 2201 гектар.
  • Створення у 2006 році зон очищення зливових вод площею 18 211 гектарів, з додатковим розширенням на 4856 гектарів у 2012 році для зменшення рівня забруднення території.
  • Викуп 44 000 гектарів приватних земель у східній частині Еверглейдс та передача їх у федеральну власність з охоронною метою.

До 2019 року всі початкові заходи були завершені, і ранні результати показали, що якість води значно покращилася на більшій частині болотних територій Еверглейдс.

 

Однак подальше погіршення стану екосистеми Еверглейдс, а також втрата екосистемних переваг через спроби збалансувати відновлення, водопостачання та контроль паводків під час реалізації проєктів, призвели до висновку, що початкові заходи були недостатніми для досягнення бажаного рівня збереження цієї території.

 

Для подолання цих недоліків були затверджені додаткові масштабні проєкти, які зараз впроваджуються, і очікується, що вони принесуть позитивні результати до 2030 року.

 

Крім того, штат Флорида в 2019 році взяв на себе зобов'язання прискорити відновлення Еверглейдс, виділивши $625 мільйонів на реалізацію проєктів з управління водними ресурсами, включаючи будівництво водосховищ і цільові проєкти з покращення якості води.

 

4. Відновлення соляних ставків затоки Сан-Франциско

 

Соляні ставки затоки Сан-Франциско після відновлення

Соляні ставки затоки Сан-Франциско після відновлення (@ sfbayjv.org)

Відновлення соляних ставків затоки Сан-Франциско — це найбільший проєкт із відновлення приливних водно-болотних угідь на західному узбережжі США. Проєкт охоплює близько 6 100 гектарів колишніх соляних випарних ставків і має на меті відновлення екосистем, покращення середовища існування для дикої природи та зміцнення захисту від повеней у районі затоки Сан-Франциско.

Передумови

Протягом понад століття значні території приливних водно-болотних угідь затоки Сан-Франциско були перетворені на соляні ставки для промислового виробництва солі. Ці промислові зони суттєво порушили природну гідрологію затоки, що призвело до втрати середовищ існування багатьох місцевих видів.

Місцева екосистема затоки сильно постраждала через видобуток солі (@ cakex.org) 

На початку 2000-х років, визнавши екологічну важливість цих земель, державні, федеральні та місцеві органи влади об’єднали зусилля з екологічними організаціями для їхнього викупу та відновлення. У 2003 році відбулася історична угода на $100 мільйонів, завдяки якій було придбано 6 100 гектарів земель, що започаткувало амбітний проєкт South Bay Salt Pond Restoration Project.

Проєкт спрямований на відновлення водно-болотних угідь для підтримки місцевих і мігруючих видів, відновлення екологічної рівноваги та збереження біорізноманіття; зміцнення захисту міських і промислових територій від повеней шляхом використання природних буферів; а також створення умов для пішохідного туризму, спостереження за птахами та освітніх заходів через облаштування стежок і інформаційних об'єктів.

Основні заходи з відновлення передбачали:

  1. Демонтаж гребель. Греблі та інші штучні перешкоди, побудовані для виробництва солі, було цілеспрямовано демонтовано. Це дозволило воді повернутися на території колишніх ставків. Такий підхід сприяв накопиченню осаду і зростанню болотної рослинності, що згодом перетворило ставки на функціональні водно-болотні угіддя.
  2. Видалення солі та висадка рослинності. Залишкова сіль у ставках ретельно контролюється для забезпечення якості води та сприяння зростанню місцевої болотної рослинності.
  3. Відновлення середовища дикої природи спрямоване на збереження ключових видів, таких як болотна миша та мігруючі прибережні птахи, які користуються Тихоокеанським міграційним шляхом.
  4. Постійний науковий моніторинг дозволяє своєчасно враховувати зміни в навколишньому середовищі та коригувати заходи для досягнення найкращих довгострокових результатів. 

Станом на сьогодні:

  • Було успішно відновлено понад 1 200 гектарів водно-болотних угідь, і робота над іншими ділянками активно триває.
  • Партнерства з організаціями, такими як California Coastal Conservancy та U.S. Fish and Wildlife Service, забезпечують стабільний прогрес.
  • У майбутніх етапах планується відновлення додаткових територій та впровадження заходів для підвищення стійкості до змін клімату.

До 2050 року проєкт має завершити відновлення майже всіх соляних ставків, перетворивши регіон на процвітаючий комплекс приливних водно-болотних угідь. Після завершення проєкту планується відновити 15 100 акрів (більше 6 000 гектарів) промислових соляних ставків, перетворивши їх на багатий мозаїчний ландшафт приливних водно-болотних угідь. 

5. Відновлення водно-болотних угідь Ібера, Аргентина 

 Відновлення водно-болотних угідь Ібера, Аргентина

Водно-болотні угіддя Ібера – це дика місцевість площею 13 000 кв. км, де мешкає вражаюче різноманіття тварин і рослин (@ Daniel Allen)

Водно-болотні угіддя Ібера, розташовані на північному сході Аргентини, є однією з найбільших прісноводних екосистем у світі, що охоплює понад 13 000 квадратних кілометрів. Ця унікальна територія, розташована в провінції Коррієнтес, є справжнім осередком біорізноманіття.

Передумови 

Водно-болотні угіддя Ібера — це унікальне поєднання боліт, лагун, річок і луків, що створюють середовище існування для багатьох видів флори та фауни. У минулому ця територія була домівкою для таких знакових видів, як ягуар, велика видра та червоно-зелений ара. Проте діяльність людини, зокрема вирубка лісів, нераціональне ведення скотарства та полювання, призвели до втрати багатьох ключових видів і порушення екологічного балансу.

Усвідомивши екологічну та культурну цінність Ібери, фонд Tompkins Conservation у 2000-х роках започаткував програму з відновлення водно-болотних угідь Iberá Rewilding Program.  

Що було зроблено? 

 

Реінтродукція локальних видів:

  • Ягуар (Panthera onca): Ягуари, які повністю зникли з регіону, були успішно реінтродуковані після розведення в спеціально створеному центрі.
  • Велика видра (Pteronura brasiliensis): Відсутні в Аргентині понад 30 років, великі видри тепер знову процвітають у річках і озерах Ібери.
  • Червоно-зелений ара (Ara chloropterus): Ці яскраві птахи були повернуті до регіону, щоб відновити природний механізм поширення насіння.
  • Олені пампасні (Ozotoceros bezoarticus) і ошийникові пекарі (Pecari tajacu): Популяції цих травоїдних тварин були також успішно відновлені.

Захист середовищ існування:

  • Понад 150 000 гектарів приватних земель було передано фондом Tompkins Conservation для створення Національного парку Ібера, що забезпечило довгострокову охорону водно-болотних угідь.
  • Зусилля з відновлення включають висадку локальної рослинності та покращення якості води для підтримки дикої природи.

Залучення місцевих громад:

  • Місцеві громади відіграють ключову роль у проєкті. Було реалізовано програми з навчання місцевих мешканців для роботи рейнджерами, гідами та операторами екотуризму.
  • Були впроваджені ініціативи зі сталого скотарства та сільського господарства. 

Розвиток екотуризму:

  • Ібера стала процвітаючим екотуристичним напрямком, що приваблює відвідувачів з усього світу. Такі види активності, як спостереження за дикою природою та прогулянки на човнах, генерують дохід для місцевої економіки та сприяють підвищенню обізнаності про охорону природи.

Поділіться цим!

Допоможіть нам поширити інформацію