WWF вітає, зокрема, наступні положення Плану:

• Врахування екологічних принципів. "Україна зобов'язується здійснювати реконструкцію на основі зеленого, тобто низьковуглецевого, циркулярного, природозберігаючого та нульового забруднення, підходу та відповідно до стандартів ЄС.
• " та "...кліматичні та екологічні міркування і ґрунтуватиметься на принципах "не нашкодь" та "не залиш нікого осторонь". Іншими добрими ознаками того, що до питань сталого розвитку ставляться серйозно, є неодноразові посилання на принцип "відбудувати краще, ніж було", а також той факт, що "зелений" перехід і захист навколишнього середовища визнані наскрізними сферами реалізації Плану.
• Потреби в зелених інвестиціях. План визнає, що існують інвестиційні потреби для просування органічного землеробства та відновлення ґрунтів; зменшення використання пестицидів та агрохімікатів відповідно до європейської практики; сприяння виробництву продуктів харчування з меншим впливом на навколишнє середовище та клімат, включаючи альтернативні білки та інші рослинні альтернативи продуктам тваринного походження. Перехід економіки від традиційного лінійного підходу (взяти-виготовити-викинути) до циркулярного підходу (зменшити, повторно використати, переробити) також згадується як мета, що створює передумови для зеленого переходу.
• Корпоративне управління. WWF вітає, що однією з реформ є "поступове наближення до чинних стандартів і політик ЄС у сфері екологічного менеджменту та аудиту, в тому числі для державних підприємств", що "допоможе посилити дотримання всіх принципів підходу "не завдай значної шкоди". Крім того, впровадження принципів корпоративного управління на державних підприємствах екологічного сектору сприятиме ефективному управлінню природними ресурсами та мінімізації корупційних ризиків.
• Біорізноманіття. WWF погоджується з оцінкою Плану, що "мережам природоохоронних територій України (включаючи Смарагдову мережу) бракує міцної та добре впровадженої правової бази для забезпечення ефективного захисту цих територій “. Пропонується стратегія подолання цих недоліків, а також збільшення площі природоохоронних територій та відновлення екосистем відповідно до зобов'язань України. Це заслуговує на схвалення.
• Управління в лісовому секторі. "Україна забезпечить відкритий доступ до екологічної інформації, як того вимагають міжнародні договори та законодавство ЄС, розбудовуватиме системи екологічного моніторингу та покращуватиме дотримання екологічного законодавства, включаючи сектор лісового господарства, де потрібно розділення функцій та впровадження ефективного та специфічного контрольно-інспекційного органу для підвищення прозорості в галузі та зменшення нелегального, нерегульованого та неповідомленого вирубування дерев.” . Також вітається зобов'язання збільшити площу сертифікованих лісів. Цінним буде "детальний план дій з реалізації Урядової стратегії управління лісовими ресурсами в Україні до 2035 року" та пов'язаних з нею інституційних реформ. Однак слід підкреслити, що лісовідновлення повинно відповідати принципам наближеного до природи лісокористування, щоб забезпечити довгострокову стійкість сектору
• Екологічна відповідальність. Вимоги щодо екологічної відповідальності будуть приведені у відповідність до вимог ЄС, зазначено в Плані: "Необхідно посилити спроможність екологічної адміністрації формулювати, впроваджувати та забезпечувати дотримання політик та законодавства, зокрема, шляхом проведення належної реформи державного управління та виділення достатніх фінансових ресурсів”.
• Землекористування. У Плані високо оцінюється важлива передумова для досягнення сталого розвитку, яка досі не згадувалася в стратегічних дискусіях:  “удосконалення управління місцевими землями для планування інвестицій, оподаткування та сталого розвитку передбачає створення та оновлення територіальних планів земельного використання на основі топографічних карт, забезпечення функціонування та обслуговування бази даних топографічних даних та забезпечення її доступності онлайн..”
• Кліматичне законодавство. Кліматичний закон, який "довгострокові національні кліматичні цілі, що сприятимуть досягненню мети низьковуглецевого розвитку країни, запровадити систему відстеження політики та діяльності, прогнозування у сфері зміни клімату, створити архітектуру кліматичного врядування в Україні", дуже вітається, зокрема тому, що громадянське суспільство "повинно бути тісно залучено до розробки та впровадження закону".
• Залученість громадськості та прозорість. У Плані зазначено, що "постійний діалог з представниками українського та міжнародного приватного сектору та громадянського суспільства буде важливим для успіху заходів з відновлення, реконструкції та модернізації, включаючи виконання Плану, та в широкому контексті європейських інтеграційних зусиль. " і що "діалог здійснюватиметься як через спеціальні, так і через інституціоналізовані формати залучення та координації". Також "створення умов для підвищення рівня залучення та активної участі громадян у процесах прийняття рішень на місцевому рівні... розширить можливості для різних категорій мешканців, у тому числі вразливих груп, брати участь у роботі консультативно-дорадчих органів, процесах планування, бюджетування та прийняття рішень". Іншим важливим механізмом є "затвердження Дорожньої карти реформи управління державними інвестиціями на основі рекомендацій Звіту Світового банку про діагностичну оцінку управління державними інвестиціями (PIMDA)"; "Надійна система моніторингу проектів з високим ступенем цифровізації, у тому числі з використанням нової ІТ-системи бюджетного планування та моніторингу, а також цифрової екосистеми підзвітного управління відновленням (DREAM), буде впроваджена для надання інформації про реалізацію проектів у режимі реального часу, що дозволить забезпечити прозорість, своєчасне виявлення слабких місць та внесення необхідних змін", - йдеться у Плані.
• Цифровізація. Очікується, що для боротьби з екологічними злочинами, пов'язаними з торгівлею дикою природою, деревиною або небезпечними відходами, важливими будуть такі заходи: "впровадження єдиного вікна для митниці та електронного обміну даними (EDI) з країнами ЄС для сприяння торгівлі", "цифровізація митних процедур, а також впровадження антикорупційних інструментів".

• Баченню не вистачає акценту на важливості питань довкілля. Заява про "Бачення, стратегію та вплив" Плану не відображає належним чином зобов'язання щодо інтеграції довкіллєвих  аспектів, викладених в останньому секторальному розділі "Зелений перехід та охорона довкілля" Плану.
• Прогалини у водному секторі. Говорячи про узгодження з водним законодавством ЄС, План зосереджується на поліпшенні якості води, не враховуючи, наприклад, нагальне завдання пом'якшення та запобігання впливу зарегульованості річок. Це стосується, зокрема, цілей досягнення я "2,4 ГВт нових потужностей гідроелектростанцій та гідроакумулюючих електростанцій." та відбудови Каховської греблі без згадки про необхідність вивчення альтернативних варіантів, що матимуть нижчий рівень впливу на довкілля, як це пропонується в Екологічному договорі для України.
• Лісозаготівля проти збереження. План підкреслює мету збільшення річного виробництва деревини з 15 до 25 млн. м3. Ймовірний вплив такого значного збільшення видобутку деревини на клімат та біорізноманіття буде значним і він не може бути компенсований вищими темпами заліснення, як це пропонується в Плані. Ризик посилюється потенційним скасуванням обов'язку проводити оцінку впливу на довкілля відповідно до законопроекту №9516, а також тим фактом, що практика ведення лісового господарства часто не є науково обґрунтованою і не ґрунтується на раціональному плануванні. Цю мету також можна назвати недалекоглядною з економічної точки зору, оскільки лише стале ведення лісового господарства, а не лісозаготівля як така, може забезпечити довгострокову життєздатність сектору.
• Клімат та енергетика. Щодо досягнення кліматичної нейтральності, План посилається на проект Національного плану з енергетики та клімату України, який передбачає досягнення кліматичної нейтральності до 2060 року, в той час як ЄС прагне досягти її до 2040 року, тому існує значна розбіжність. У Плані відсутні механізми забезпечення принципу "не завдавати значної шкоди", на який він посилається. Це може включати, зокрема: 1) визначення зон прискорення, з одного боку, і заборонних зон, з іншого, для розміщення об'єктів відновлюваної енергетики з метою мінімізації впливу на навколишнє природне середовище; б) для передбачуваного збільшення виробництва біоенергії слід узгодити і застосувати критерії сталості; в) слід уникати будівництва нових гребель ГЕС, як це передбачено Планом, натомість зосередитися на реконструкції існуючих ГЕС, щоб відповідати цілям Водної Рамкової Директиви ЄС. "Ренесанс ядерної енергетики", як зазначено в Плані, навряд чи буде "відповідати зеленим критеріям концепції сталого розвитку", як заявлено, враховуючи не вирішену проблему безпечного захоронення ядерних відходів і високий ризик, який ця технологія становить, зокрема, під час війни.
• Бракує інвестицій у біорізноманіття. План закликає інвестувати в туристичну інфраструктуру національних природних парків, але не в добре забезпечені ресурсами органи управління такими природоохоронними територіями, що було б передумовою для забезпечення сталості туристичної інфраструктури. У таблиці "Інвестиції та реформи, що фінансуватимуться в рамках Компоненту 1" відсутні заходи для збереження біорізноманіття, такі як включення природоохоронних територій до земельного кадастру, що є передумовою для природо-позитивного планування та розвитку зеленої інфраструктури.
• Екологічні оцінки. Хоча План справедливо визнає, що правила оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки мають бути змінені таким чином, щоб відхилення застосовувалися лише в окремих випадках, розробка "концептуальної записки, що визначає сферу відступів від правил оцінки впливу на довкілля (ОВД) та стратегічної екологічної оцінки (СЕО)” видається слабким механізмом для забезпечення цього. Відсутність чіткої вимоги щодо застосування процедур СЕО та ОВД на "територіях відновлення" (широке поняття за чинним українським законодавством) може бути інструментом для уникнення необхідності проведення цих процедур у великих масштабах. В частині "Спроможність до поглинання" відсутня увага до необхідності розбудови потенціалу органів державного управління для проведення таких оцінок та дотримання підходу "не завдавати значної шкоди" (DNSH). Крім того, існує нагальна потреба у розробці чітких інструкцій щодо застосування принципу DNSH в умовах війни. У Плані це не згадується як пріоритет, а численні посилання на DNSH, наприклад, у пункті про іригацію, свідчать про нерозуміння того, що насправді означає цей термін.
• ​Боротьба з екологічними злочинами та корупцією у сфері природних ресурсів. План не дає адекватної відповіді на задекларовану Ukraine Facility (п. 32) мету "прагнути до підвищення обізнаності про екологічні злочини в Україні та боротьби з ними, підтримуючи впровадження Київського протоколу про реєстри викидів і перенесення забруднювачів та забезпечуючи дотримання законодавства про охорону навколишнього середовища". Заходами що могли б реалізувати цю мету, могли б стати наприклад, посилення інституційної спроможності Спеціалізованої екологічної прокуратури, реформування Державної екологічної інспекції України або створення спеціальних екологічних підрозділів у правоохоронних органах. Екологічні злочини посідають 3-тє місце у світі за обсягом злочинної діяльності (оскільки вони часто є складовою організованої злочинності, корупції та відмивання грошей). Ці злочини мають безпосередній вплив на довкілля, біорізноманіття та здоров'я людей, а в Україні цей вплив посилюється значною кількістю воєнних злочинів, скоєних внаслідок повномасштабного російського вторгнення.
• Обмеженість дій щодо сталого розвитку продовольчих систем. У таблиці з реформами та інвестиціями, передбаченими в рамках Компоненту 1, відсутні заходи з органічного землеробства, відновлення ґрунтів, зменшення використання агрохімікатів та просування альтернативних білків та інших продуктів рослинного походження, альтернативних продуктам тваринного походження. Це означає, що залишається відкритим питання, як ці важливі цілі, визначені в Плані, будуть реалізовані.
• Вплив транспорту на біорізноманіття. Хоча в розділі про модернізацію дорожньої інфраструктури зазначено, що "інвестиційні пріоритети включають модернізацію дорожньої інфраструктури, в тому числі будівництво певної частини дорожньої інфраструктури, розташованої в мережі TEN-T, зокрема за принципом "не завдання суттєвої шкоди" та з дотриманням стандартів TEN-T;”, мета мінімізації впливу транспортної інфраструктури на навколишнє природне середовище не прописана. Внутрішнє судноплавство, автомобільна, залізнична та аеропортова інфраструктура, як відомо, негативно впливають на біорізноманіття та екосистемні послуги, якщо їх розвиток не планується комплексно. Однак заплановане оновлення Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року не містить посилання на мету уникнення та пом'якшення впливу на біорізноманіття відповідно до міжнародних зобов'язань України.
• Нечіткий механізм залучення громадськості. План не визначає "інституціоналізовані форми участі" для організацій громадянського суспільства. Слід зазначити, що хоча представники деяких НГО мали можливість висловити свою думку щодо певного змісту проекту Плану на окремих слуханнях, весь документ так і не був доступний для конкретних пропозицій та зауважень. Саме тому існує нагальна потреба у створенні механізму залучення, наприклад, за зразком Моніторингових комітетів, створених за кошти ЄС у країнах-членах ЄС. Він має включати певну кількість представників органів місцевого самоврядування, громадських організацій тощо та стати платформою для донесення до Уряду консолідованої позиції громадськості та експертного середовища щодо визначення пріоритетних секторів та галузей для відновлення, а також пропозицій щодо секторальних та міжсекторальних заходів з відновлення.

Контакти: Валерія Коломієць, директорка ініціативи "Відродимо Україну", WWF в Україні, vkolomiiets@wwf.ua  та Ірен Луціус, регіональний природоохоронний директор WWF у Центральній та Східній Європі, ilucius@wwfcee.org