What would you like to search for?

Our News

Про ведмедів без емоцій. Пояснення експертів WWF-Україна ситуації з хижаком в країні

Нещодавно низка ЗМІ оприлюднила промовисті сюжети про те, що ведмідь “тероризує” село Узин на Івано-Франківщині. По факту — хижак забрав трьох підсвинків та льоху з вольєра мисливського угіддя біля села Узин. 

Ми передивились сюжети національних каналів про ведмедя на Івано-Франківщині та звернули увагу на найбільш неоднозначні чи гучні тези журналістів стосовно ситуації разом з нашими експертами — Ігорем Диким, зоологом, полярником, кандидатом біологічних наук, доцентом кафедри зоології ЛНУ ім. Івана Франка та Ярославом Зеленчуком, начальником науково-дослідного  відділу Національного природного парку “Верховинський”.

Чи дійсно реальна ситуація саме така, як її представили глядачам і чи не є деякі тези занадто емоційно забарвленими або вирваними з контексту? 
  • Примітно, що у сюжетах не було коментарів експертів-зоологів, які б надавали конкретні та беземоційні факти про хижака.
Один з сюжетів: “Ведмеді активізувалися на Прикарпатті”...до обійсть наближаються не тільки в горах, але навіть і біля Івано-Франківська. В лісах, де досі ніколи не водилися" 
В іншому сюжеті стверджується, що “Ведмідь у цих лісах велика рідкість” 


Слід зауважити, що гучна заява “ніколи” без наведення дат та цифр є маніпуляцією з боку журналістів. З огляду на те, що ще 500 років тому лісовий масив на території сучасної України був набагато більшим, відповідно частіше траплялися і придатні середовища для проживання великих хижаків, як-то ведмідь, вовк*.

"Активізувалися" —  так само апелює до емоційного сприйняття сюжету, а не до аналізу фактів та пояснення, що ж ця активізація насправді означає. У сюжеті, де журналісти стверджують про “активізацію” хижака, розповідають про 3 випадки появи ведмедя на приватних територіях: село Молодятин (де ведмідь знищив 14 вуликів), Косівщина (де ведмідь задер корову), та, власне, головна історія сюжету — село Узин.

Для перших двох випадків поява ведмедя є характерною, що підтверджує карта WWF-Україна про території поширення ведмедя. Там періодично виникають конфлікти між людиною і ведмедем, оскільки тварина не розпізнає приватної власності та реагує на легкодоступний корм, особливо природній, розташований у звичному для хижака середовищі. Зокрема, дика свиня, як і мед, є однією зі складових раціону ведмедя. Утім, за даними WWF, за останні 5 років невідомо про жоден летальний випадок, пов'язаний з нападом великих хижаків на людей.

Щодо третього, найбільш гучного в освітленні ЗМІ, випадку. 

Ймовірно, що ведмеді у цьому районі приходять з масиву Чорний ліс, який тягнеться від Карпат аж до Галича. Востаннє там фіксували появи ведмедя ще у 2009 році. Цей масив є своєрідним коридором, який може використовуватися дикими тваринами. У 2013 році появу ведмедя помітили на сміттєзвалищі біля села Рибне, яке знаходиться безпосередньо у лісі. 

На зображенні нижче наведено орієнтовні межі масиву Чорний ліс, позначено села Рибне (фігура шестигранник) та Узин (геолокація). Відстань між селами — близько 20 кілометрів. Тому поява тварини в Узині справді є нетиповою, винятковою ситуацією, хоч цілком можливою. 


 
Тому, сенсації у появі ведмедя тут немає. Тварина у пошуках поживи може блукати – головне, щоб для неї залишилися захисні умови —  покрив лісу. Дійсно, певну нетиповість для тварини можна простежити, оскільки, село Узин відірване від суцільних масивів лісу.

Утім, свині у вольєрі (яких забрав хижак) послужили стаціонарною приманкою для ведмедя. Вони приманили ведмедя, як один з основних видів весняних і осінніх кормів даного виду. Зокрема попередні дослідження** сезонних аспектів трофіки ведмедя підтверджують, що основною здобиччю, на яку полює ведмідь у зимово-весняний період, є дика свиня. Запах сезонної здобичі, яка була легкодоступна (адже паркан для ведмедя — це не захист) приманив голодну тварину. Звісно тварина не може впоратися зі своїми інстинктами, а просто хоче їсти і чує запах та бачить звичний для неї кормовий об'єкт. Тому, у місцях, де може зустрічатися ведмідь, варто встановлювати особливий захист — електроогорожі, або заводити пастуших собак. Саме у цьому напрямку попередження конфліктів між господарями та ведмедями працює WWF-Україна. 

Лісівники вже створили ініціативну групу, яка має вирішити, як забрати звіра від людей. Ведмідь червонокнижна тварина, вбивати його не можна. Єдиний вихід  приспати та вивезти подалі від осель, наприклад, до ведмежого притулку. 
В іншому ж сюжеті послідовно звучить низка тез, які суперечать одна одній
  • Жодна зі спецслужб не знає як вполювати тварину 
  • Єдиний варіант спіймати та приспати. 
  • “Є спеціальні служби, є спеціальна зброя, яка снодійним стріляє”, коментує для каналу Голова Тисменицького районного товариства мисливців і рибалок Володимир Приймак
  • Робити це нікому. Селяни, які мають досвід у мисливстві, готові долучатися до спецоперації
Такі тези сприяють враженню того, що ведмідь буде ходити по селу і ніхто не буде на це реагувати. Утім, існує чіткий алгоритм дій у випадку, якщо у населеному пункті, або біля нього було помічено червонокнижну тварину. 
  • Першочергово повідомте про цю ситуацію обласну екологічну інспекцію. Місцева влада не уповноважена самовільно приймати рішення у подібній ситуації.
  • Прийняти рішення і дати дозвіл на вилучення тварини з природного середовища з подальшим переселенням на інші віддалені від населених пунктів території (заповідник, національний парк, реабілітаційний центр) може лише Міністерство екології. 
  • Коли дозвіл отримано, Обласне управління Лісового і мисливського господарства займається подальшою долею тварини. 
Коментувати, пояснювати, давати оцінку біології та поведінці тварини можуть експерти-зоологи, які займаються вивченням великих хижаків, зокрема ведмедів.

Один з сюжетів: За зиму клишоногі добряче схуднули, вийшли зі сплячки, дуже хочуть їсти, а харчів нема. “Ті самі трави і всяке таке почало розвиватися інтенсивно десь тиждень тому, а у горах, напевно, ще взагалі не розвивається. І тому ведмідь шукає їжу і шукає її будь-де. Ведмідь якщо голодний йому все рівно куди йти… Він зайде в хату, в стодолу…” каже професор кафедри Прикарпатського національного університету Юрій Шпарик.  

В іншому сюжеті цитують місцевого мешканця села Підлужжя, який дає свою оцінку поведінці ведмедя. Слід зауважити, що чоловік не підписаний як  ведмедезнавець або науковець. Утім, його суб'єктивний коментар оцінює поведінку ведмедя.  

“Якщо тварина наблизилася настільки близько до людей, то вона готова піти дальше, піти у село.  І наступним разом це може попастися людина, може попастися тварина”.


Ствердження про те, що коли ведмідь “голодний, йому все рівно, куди йти” є некоректним.

Гіпотетично, кожен великий хижак може напасти і вбити людину, незалежно від його розміру.

Випадки заходів ведмедя у село і нападів на людей дуже мало і практично всі вони були пов'язані із хворими або покаліченими самою ж людиною особинами ведмедя** (достеменно відомо про 8 нападів за останні 30 років і 1 захід у село — ведмідь був попередньо поранений браконьєрами і змушений був шукати поживу в селі через те, що ослабнув). Здорові особини ведмедя будуть уникати прямої зустрічі з людиною. І навіть, якщо зустріч відбувається, її характер засвідчує відносну толерантність ведмедя до людини. В Україні відомо лише кілька достовірних випадків з летальним кінцем —  близько 8% зустрічей ведмедя з людиною закінчуються нападом звіра.  

Агресію щодо людини з боку ведмедя може викликати низка факторів, і більшість з них – спричинені діями самої людини. Наприклад, WWF-Україна відомо про випадки, коли під час того як чоловік у лісі намагався забрати роги мертвого оленя, його атакував ведмідь. Тварина “розцінила” ці дії як зазіхання на свою здобич. Відомі випадки, коли ведмедиця захищала потомство, яке намагалися вилучити в неї браконьєри. Але невідомо жодного випадку, щоб ведмідь напав на людину у селі.

Напади хижака на людину, зазвичай, викликають значний резонанс у суспільстві, стають широко відомими, а випадки з мирним закінченням здебільшого залишаються не облікованими**.  За період більш ніж 30 років реальних нападів, коли люди були покалічені ведмедем — всього 8 (лише один — летальний). Тобто, це один випадок майже на чотири роки (3,75 роки). Для порівняння — лише за 2020 рік на дорогах в Україні загинули понад 3500 осіб. 

Слід також зауважити, що в Україні є райони, де люди постійно співіснують з ведмедем. Зокрема, це села гірських районів країни. І “вуйко” є важливою складовою їхньої культури та історії. Місцеві мешканці дотримуються головних правил співжиття з великим хижаком на одній території,  з якими можна ознайомитися тут

“Ведмедів у Карпатах побільшало і мігрують вони все більше до людських обійсть”, йдеться в одному з сюжетів. 

“Відколи ведмедя внесли до Червоної книги та припинили полювання він перестав аж надто боятися людей”.


Як вже було сказано вище — типова для ведмедя поведінка — це уникнення зустрічі з людиною, тому теза про їхню “міграцію до людських обійсть” є некоректною.  

Сама ж теза “Відколи ведмедя внесли до Червоної книги та припинили полювання він перестав аж надто боятися людей” є маніпулятивною, адже наводить на думку про те, що перебування ведмедя у Червоній книзі*** є зайвим та навіть небезпечним, адже хижаків нібито “побільшало”.

В Україні ведмідь трапляється лише на території Карпат та окремі особини — на Поліссі. Проте, за останні 50 років популяція ведмедів зменшилася з майже 1300 до близько 300 особин, зокрема в лісах Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей (дані Червоної книги України). Основні причини зменшення чисельності його популяції — нелегальне трофейне полювання, а також втрата придатних оселищ та їх фрагментація для виживання тварини. Індивідуальна територія самців ведмедя становить 120-1 600, самок — 60-300 квадратних кілометрів.

“Науковці кажуть, не за горами той час, коли хижака можна запросто зустріти на смітнику неподалік села чи бодай міста”

Це твердження звучить так, ніби ведмеді масово вийдуть з лісів та будуть повсемісно зустрічатися на смітниках різних населених пунктів. Таке твердження є некоректним та більше викликає паніку, ніж об'єктивне сприйняття реальності.

Випадки живлення молодих ведмедів на сміттєзвалищах поблизу населених пунктів, на жаль, зустрічаються повсякчас. Проте, слід зауважити, що це відбувається на територіях, де хижак поширений. Зокрема, поряд з містом Турка (Львівська область) та на стихійному сміттєзвалищі у селі Верхній Ясенів у Верховинському районі. Зрештою, це досить поширена поведінка для цього хижака, оскільки його приманює легкодоступна їжа, а саме такими є залишки продуктів, які вони можуть знайти на сміттєзвалищах біля міст.

Тому питання стихійних сміттєзвалищ дійсно є вартим уваги, особливо у місцевості, де проживають великі хижаки. До прикладу, у Румунії скористалися досвідом США та Канади — щоб віднадити ведмедів від сміттєвих контейнерів, на них кріплять спеціальні кришки, які унеможливлюють потрапляння всередину.

“Науковці радять негайно розпочати ретельне відстежування клишоногих у Карпатах, оскільки цих тварин побільшало і мігрують вони все більше до людських обійсть”

Правильніше буде сказати, що зросла кількість реєстрації ведмедів, але це не є підтвердженням того, що їхня популяція збільшилася. Абсолютних обліків чи тривалого моніторингу цього хижака не проводили (лише на певних територіях, без урахування всієї площі проживання ведмедя). Реєстрації зустрічей могли зрости за кількох причин: люди активно ходять в гори, нераціональна вирубка лісів та фрагментація оселищ ведмедів призводить до того, що  частота зустрічей буде зростати. Зменшення площі лісового масиву дає ефект підвищення частоти зустрічей з людиною та її діяльністю, підвищує потенційний ризик конфлікту і, врешті, призводить до зменшення чисельності ведмедя. Окремим чинником постає зростаюча активність розбудови рекреаційної інфраструктури.

Хоча виключати ріст чисельності виду також не можна. Є коливання чисельності популяції в певних межах з року в рік. У певних регіонах чисельність може зростати (наприклад, за рахунок заходів ведмедів з Румунії), а в інших регіонах — спадати (де рівень турбування туристами вищий, або ведмеді з України переходять до Румунських лісів).

Важливо звернути увагу і на те, що ведмідь — тварина, які розмножуються доволі повільно. Самка народжує раз у 2 роки, переважно одне, максимум двох, малят (смертність дитинчат на першому році життя становить 50%).  І якщо з двох малят виживе одне у перший рік, то тварині потрібно ще дожити хоча б до 3-го (самці), або 4-5-го (самцю) року життя, аби настала статева зрілість і тварина змогла розмножуватися.

******************************************

Важливо зауважити, що бурий ведмідь — це хижак, зустрічі з яким слід старанно уникати. І так, бувають випадки, коли цей хижак за низки причин може наближатися до людського житла. Серед них: 

- зменшення кількості природної здобичі ведмедя,
- зменшення площі та фрагментація оселищ — людські поселення стаються все ближче до дикої природи, їжі для тварин меншає і вони приходять в села харчуватися на стихійні сміттєзвалища та свійськими тваринами.

Утім, важливо зазначити, що ведмідь в Україні перебуває під загрозою зникнення. Більше того, він є парасольковим видом, від наявності якого в екосистемі залежить не один вид. 

Сьогодні в Україні їх у дикій природі нараховують орієнтовно 300 особин. І те, як засоби масової інформації забарвлюють свої сюжети, впливає на суспільну думку і як наслідок —  на шанси на збереження рідкісного хижака. 

Наші експерти готові коментувати відповідні випадки так, аби висвітлити ситуацію максимально об'єктивно та беземоційно.

WWF-Україна вже близько 5 років працює з питанням вирішення конфліктів людина-дика природа і поширює інформацію про стале співжиття з великими хижаками на одній території.

В Україні ми поширюємо інформацію про інструменти співжиття, надаємо їх у користування фермерам та пасічникам, а також поширюємо знання про правила поведінки на території, де трапляються ведмеді. 

* Ареал ведмедя бурого зменшувався в міру вирубування лісів та освоєння території під орні землі. Цей процес відбувався в напрямі з півдня на північ (Тимченко, 1972). Після XVII ст. ведмідь на теренах теперішньої України став рідкісним звіром, його ареал обмежений Карпатами і Поліссям. Хоча Д. І. Багалей (1887), посилаючись на літописи й архівні дані, писав, що в лісах Слобідської України ведмеді водилися майже до кінця XVIIІ ст. У першій половині XVІІІ ст. ведмедів спостерігали в Чорному лісі поблизу м. Знам’янка (Кіровоградська область), а також у бідних на ліс лісостепових районах, далеко на південь від Києва, зокрема в околицях Чигирина (Мышецкий, 1852). (Монографія Ведмідь бурий (Ursus arctos) в Україні: актуальні проблеми збереження та дослідження популяції / Під ред. І. Дикого, М. Шквирі. – Київ, 2015.)

**Ведмідь бурий (Ursus arctos) в Україні: актуальні проблеми збереження та дослідження популяції / Під ред. І. Дикого, М. Шквирі. – Київ, 2015. 

*** Бурий ведмідь  занесений до Червоної книги України 2003 року. Причини: зменшення чисельності популяції з майже 1300 осіб до близько 300. Це відбувалося за рахунок двох факторів: біологія виду (Крупний хижак, з високою смертністю молодняка в перший рік 50%, малим приплодом (1-2) маляти, (самка народжує через рік). Пізні строки статевої зрілості 3-5 років) та його стрімке неконтрольоване знищення, через яке популяція не встигала відновлюватися природним шляхом.
Те, як засоби масової інформації забарвлюють свої сюжети, впливає на суспільну думку і як наслідок — на шанси на збереження рідкісного хижака
Здорові особини ведмедя будуть уникати прямої зустрічі з людиною

Поділіться цим!

Допоможіть нам поширити інформацію