Порятунок останніх велетнів Дунаю: новий транскордонний проєкт із захисту осетрових та відновлення природної цілісності річкових екосистем 

Ця ініціатива реалізується в межах пріоритету “Зелений, низьковуглецевий Дунайський регіон” із конкретною метою — захищати біорізноманіття в ключових екологічних коридорах і природних зонах, що мають транскордонне значення.

Асоційований партнер проєкту в Україні — Державне агентство меліорації та рибного господарства України.

Чому саме осетрові? 

Осетрові — справжні релікти минулого, які з'явилися понад 200 мільйонів років тому, коли “володарями” Землі були динозаври. Але сьогодні вони стали найвразливішою групою видів на Землі.

У Дунайському басейні з шести місцевих видів осетрових два вже вважають зниклими, а решта (осетер руський, стерлядь прісноводна, севрюга та білуга) — балансують на межі зникнення. Колись ці унікальні риби мігрували від Чорного моря до Німеччини, але тепер їхні шляхи перекриті греблями та іншими шучними бар’єрами.
 

Захист осетрових потребує транскордонного підходу 

Стратегія ЄС для Дунайського регіону (EUSDR) визнає осетрових не лише флагманськими видами, а й важливими індикаторами екологічного здоров’я річки Дунай — найбільшого міжнародного річкового басейну в світі. Адже наявність цих видів свідчить про збереженість природних міграційних шляхів і про те, що річкові екосистеми все ще функціонують як єдина жива система. Саме тому захист осетрових є одним із головних пріоритетів стратегії.

Та попри це, нинішня система моніторингу осетрових та управління даними далека від досконалості. Даних небагато, вони розкидані між країнами, окремими проєктами чи науковими установами, що ускладнює доступ до них і унеможливлює узгоджений аналіз.  У результаті — ми не можемо точно оцінити стан популяцій чи важливих для них середовищ існування.

Але для збереження мігруючих риб, які долають сотні кілометрів і перетинають кордони, оцінка має проводитися на рівні всього басейну Дунаю — як єдиної системи. Без цього неможливо ухвалювати обґрунтовані рішення й ефективно впроваджувати охоронні заходи.

Створення єдиної макрорегіональної системи моніторингу дозволить оцінювати реальний вплив загроз, планувати заходи з урахуванням загальної картини й аргументувати інвестиції в охорону природи. Це особливо актуально зараз, коли зростає кількість проєктів зі збереження осетрових — від програм розведення й випуску в природу (зариблення) до потенційного облаштування рибокохів на ключових міграційних бар’єрах, таких як греблі “Залізні Ворота” та “Ґабчіково”.

Мета та очікуваний вплив проєкту

Проєкт MonStur in the Danube має на меті:

• Створення спільної транскордонної системи моніторингу осетрових із залученням як експертів, так і користувачів даних.
• Сприяння спільному управлінню, посилення співпраці між зацікавленими сторонами та підвищення обізнаності громадськості.
• Запровадження ефективних методів моніторингу, що допоможуть подолати прогалини в знаннях і стануть основою для нових цільових заходів зі збереження осетрових.

Загальнодунайське партнерство

Проєкт MonStur in the Danube об’єднує країни-партнери з усього Дунайського регіону, зокрема: Австрію, Болгарію, Хорватію, Чехію, Німеччину, Угорщину, Молдову, Румунію, Сербію, Словаччину, Словенію та Україну.

Разом вони працюють над тим, щоб захистити одну з останніх диких популяцій осетрових у Європі — спільну природну спадщину виняткової екологічної та культурної цінності.

Детальніше про проєкт: 

• Повна назва: Створення, тестування та запуск транскордонної системи моніторингу осетрових для управління та захисту мігруючих риб у басейні річки Дунай
• Початок реалізації: 1 квітня 2025 року
• Завершення: 31 березня 2028 року
• Фінансування ЄС: 1 657 573,20 євро
• Загальний бюджет проєкту: 2 071 966,50 євро

Більше інформації про діяльність проєкту — на наших сторінках:

• Website
• Facebook
• LinkedIn

Ця вебсторінка створена в межах проєкту MonStur in the Danube​, що реалізується за підтримки Програми Interreg Danube Region та співфінансується Європейським Союзом. Зміст сторінки є виключною відповідальністю WWF-Україна і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.