Нова кампанія WWF закликає до гармонійного співжиття з великими хижаками

Всесвітній фонд природи WWF-Україна разом із партнерами розпочинає нову кампанію в соціальних мережах під назвою "Тварини не знають кордонів". Її мета — підвищити обізнаність про великих хижаків та важливість збереження їхніх природних середовищ існування (оселищ). Кампанія привертає увагу до того, як зміна клімату, руйнування міграційних коридорів і скорочення площ природних територій ставлять під загрозу виживання таких ключових видів як ведмідь, рись і вовк — символів дикої природи Європи та Карпат, зокрема. 

Ця ініціатива є частиною проєкту ForestConnect — Створення кліматично-стійких лісових коридорів для великих хижаків у Балкансько-Карпатсько-Динарському регіоні, що співфінансується Європейським Союзом у межах Програми Interreg Danube Region. 

Місія кампанії — надихнути людей глибше зрозуміти виклики, з якими стикаються великі хижаки сьогодні, та заохотити до конкретних дій, що допоможуть забезпечити гармонійне співжиття людини і дикої природи. 

Кампанія "Тварини не знають кордонів" закликає кожного з нас: 

• Побачити красу природних ландшафтів, де живуть ведмеді, рисі й вовки, та зрозуміти їхню роль у підтриманні рівноваги в природі. 
• Дізнатися більше про ці види — не лише з наукового боку, а й через культурні символи, історію та приклади співжиття людини й дикої природи. 
• Звернути увагу на проблеми, які створює людина: фрагментацію оселищ, додатковий тиск через зміну клімату, руйнування природних ландшафтів. 
• Долучитися до дій, які допомагають зберегти природні коридори, запобігти конфліктам між людьми й тваринами та підтримати гармонійне співжиття. 

Тварини не знають кордонів — але саме ми часто створюємо бар’єри там, де мали б бути мости. Ця кампанія покликана переосмислити наші стосунки з природою. Захищаючи великих хижаків, ми захищаємо наші ліси, себе і, зрештою, спільне майбутнє! 

Кампанія закликає людей, громади та представників влади долучатися до діалогу й спільного бачення співжиття людини та дикої природи. 

Слідкуйте за кампанією "Тварини не знають кордонів" у наших соціальних мережах — дізнавайтеся, діліться і дійте заради майбутнього дикої природи. 

Що таке екокордори та для чого вони потрібні?  

У 2015 році польські науковці спостерігали за ведмедем за допомогою нашийника з GPS-навігатором, який за один день перетнув кордони трьох країн — Польщі, Словаччини та України. Наступні декілька місяців тварина провела в Українських Карпатах, де переміщувалася у межах 5 районів і, нарешті, залягла у барліг біля Осмолоди на Івано-Франківщині. 

Для чого тварині долати такі відстані? Міграційна здатність є запорукою виживання диких тварин та збереження їхніх популяцій. Так тварини шукають місця, де безпечно, достатньо їжі, і де є партнери для спарювання. Міграція диких видів підтримує рівновагу екосистем. А для того, щоб дістатися до місця, де їм комфортно перебувати в певний період року тварини використовують так звані екологічні коридори. По суті — це сполучна територія (ланка), яка поєднує між собою різні оселища та ландшафти. 

Екокоридори дають можливість диким тваринам:  

• мігрувати та розселятися 
• успішно розмножуватися 
• підтримувати сприятливий стан популяції завдяки генетичному обміну  
• шукати комфортні умови для існування 

Інтенсивний розвиток населених пунктів, промислових об’єктів, господарства і транспортної інфраструктури може зашкодити шляхам міграції диких тварин. Наприклад, авто- та залізничні шляхи спричиняють фрагментацію середовища існування тварин (оселищ), виступаючи бар’єрами на шляху їхніх міграцій. Окрім цього, суцільні території існування диких тварин дробляться на невеликі ділянки, які не здатні забезпечити виживання цілих популяцій. У таких випадках негативного впливу зазнають в першу чергу великі ссавці, такі як ведмідь і рись, оскільки для свого повноцінного виживання вони потребують значних за площею природних ландшафтів. 

Як штучні інженерні рішення допомагають співжиття з природою?  

"Екологічні коридори бувають природні — це ліси, річки, долини, луки, якими тварини вільно і безпечно переміщуються. Але існують і штучні екокоридори — створені людиною рішення, що допомагають відновити зв’язки між розірваними оселищами", — розповідає Остап Решетило, менеджер проєктів "Рідкісні види" WWF-Україна, зоолог.

На фото: приклади штучних екокоридорів — інженерних рішень, що допомагають відновити зв’язки між розірваними оселищами диких тварин (© ZJA / www.zja.nl)

Ця "екологічна інфраструктура" передбачає: 

• віадуки та зелені мости через автомагістралі чи залізничні колії, завдяки яким тварини безпечно долають такі перепони; 
• спеціальні тунелі під дорогами для земноводних і дрібних ссавців; 
• звукові сенсори, що відлякують тварин від небезпечних ділянок доріг; 
• рибоходи — інженерні споруди, які дозволяють рибам долати греблі й мігрувати у природному ритмі. 

Такі рішення стають усе більш поширеними в розвинених країнах Європи, США та Канаді, де розвиток інфраструктури поєднується з турботою про дику природу. 

Співіснування людей і диких тварин: як знайти баланс 

"У природі все взаємопов’язано. Коли дикі тварини втрачають природні джерела їжі чи простір для існування, вони змушені шукати нові території — часто впритул наближаючись до людських осель. Так виникають конфлікти між людиною і дикою природою", — пояснює Остап Решетило.  

Завдання WWF-Україна і партнерів — запобігати таким ситуаціям, допомагаючи місцевим громадам і диким тваринам мирно співіснувати. Для цього впроваджуються різні природоорієнтовані рішення — від "садів для хижаків" до електроогорож, які допомагають хижакам у пошуках їжі, знижуючи водночас рівень конфліктності з людиною. 

1. "Харчові оази" для ведмедів. У пошуках їжі ведмеді можуть виходити до людських поселень, що часто призводить до небезпечних ситуацій.
2. Щоб цього уникнути, команда WWF-Україна спільно з ГО "РахівЕкоТур" та Карпатським біосферним заповідником створює "харчові оази" — спеціальні сади з дикими плодовими деревами, які розташовані подалі від сіл. Такі ділянки стають природними їдальнями для ведмедів, дозволяючи їм залишатися в межах своїх територій. Плоди пізніх сортів яблунь та інших дерев зберігаються навіть після морозів, забезпечуючи тварин їжею у осінній період, коли інших природних ресурсів поживи обмаль. 
3. Форелепади. Ще один приклад того, як люди можуть допомагати зберігати природну рівновагу — створення форелепадів. Такі гідротехнічні споруди полегшують міграцію струмкової форелі у гірських річках, насичуючи воду киснем і дозволяючи рибі долати пороги та греблі. Форель є важливою складовою природного раціону ведмедів, тому відновлення її популяцій допомагає тваринам знаходити їжу у природному середовищі, не наближаючись до людських поселень. 
4. Електроогорожі — безпечний захист для людей і тварин. Одним із найефективніших способів запобігти конфліктам безпосередньо є встановлення електричних огорож, або так званих "електропастухів". Перші такі системи вже встановлено в Карпатах для захисту пасік і худоби від нападів ведмедів і вовків. Електроогорожа не завдає шкоди тварині, але створює відлякуючий електричний імпульс, який змушує її триматися подалі. Для фермерів і пасічників — це надійний інструмент захисту, а для тварин — нагадування про межі між диким і людським світом. 

На фото: позаду пасіки встановлено електрогорожу — безпечний захист майна людей від диких тварин (© Тетяна Турлік’ян / WWF-Україна) 

У реалізації цих заходів WWF-Україна допомагають такі проєкти як ForestConnect і COOP4SAFE ("Співпраця заради збереження біорізноманіття та забезпечення гармонійного співіснування людей і диких тварин у транскордонному регіоні"). 

Про проєкт ForestConnect 

Великі хижаки потребують так званих екологічних коридорів — природних шляхів, які дозволяють їм вільно переміщуватись між лісами та країнами, знаходити їжу, партнерів і розселятися на нові території. Саме завдяки цим маршрутам підтримується рівновага в екосистемах і зберігаються життєздатні популяції тварин. Однак за останні роки багато таких коридорів було перервано внаслідок вирубок, будівництва доріг і гребель, а також через негативний вплив зміни клімату. Це робить переміщення тварин між їхніми важливими оселищами дедалі складнішим і загрожує їхньому виживанню. 

Проєкт ForestConnect спрямований на подолання цих викликів шляхом посилення сполучності між ключовими лісовими ландшафтами Карпат, Балкан і Динарських гір. Зокрема, діяльність зосереджена у пріоритетних регіонах, таких як: 

• Болгарське Північно-Західне державне лісове підприємство та Сербський природний парк "Стара планина" (на кордоні Болгарія-Сербія); 
• Румунський регіон Апусені–Марамуреш та Український Карпатський біосферний заповідник (на кордоні Румунія-Україна); 
• Словацький національний парк "Словацький рай"; 
• Національні парки Чорногорії — "Дурмітор", "Біоградська гора" та "Проклетіє". 

Щоб забезпечити кліматоорієнтовану охорону природи, проєкт реалізує три ключові завдання: 

1. Інтеграція нових інструментів і технологій для транскордонного моніторингу лісів, де існують великі хижаки. 
2. Покращення різноманітності, сполучності та кліматичної стійкості лісів у цільових регіонах. 
3. Посилення людського потенціалу та співпраці для інтегрованого збереження лісів і великих хижаків між різними екорегіонами. 

У межах партнерства представлено 15 організацій із семи країн. ForestConnect об’єднує громадські організації, національні парки, лісові агентства, університети та місцеві громади, створюючи цілісну систему управління біорізноманіттям, що виходить за межі національних кордонів.