Пілотна лісосмуга поблизу села Тамарине Снігурівської громади Миколаївської області — одна з перших ділянок, де команда Всесвітнього фонду природи WWF-Україна та The HALO Trust в Україні працюють над відновленням. Ще рік тому там не було нічого, крім слідів війни. Цієї весни у межах ініціативи “Лісосмуги: відновлення та стійкість” партнери висіяли жолуді дуба звичайного і висадили саджанці плодових дерев. Команда проєкту системно піклується про ділянку, і нещодавно вкотре відвідали її, щоб доглянути. 

“Відновлення лісосмуг — тривалий та складний процес. Висадка рослин — лише перший етап. Для відновлення лісосмуги необхідний постійний догляд: ручне прополювання, обкошування, полив”, — пояснює Ганна Лобченко, проєктний менеджер напряму “Ліси” WWF-Україна та за сумісництвом доцент кафедри відтворення лісів та лісових меліорацій НУБіП України.

Історія відновлення цієї лісосмуги почалась восени 2024 року — фахівці обстежили ділянки розмінування, відібрали зразки ґрунту та розпочали розробку плану відновлення. Для наукового супроводу було залучено Олександра Совакова, доцента кафедри відтворення лісів та лісових меліорацій НУБіП України. Для Миколаївщини експерти врахували особливості регіону та підібрали відповідні види рослин. У майбутньому лісосмуга стане стійким насадженням, яке захистить агроугіддя від пилових бур, суховіїв, сприятиме підвищенню врожайності та слугуватиме екокоридорами для флори й фауни. 

Робота над відновлення лісосмуги відбувається у межах ініціативи “Лісосмуги: відновлення та стійкість”, яку реалізують The HALO Trust Ukraine та Всесвітній фонд природи WWF-Україна за підтримки Великого Герцогства Люксембурзького, щоб сприяти екологічній сталості операцій з розмінування в Україні.

Сьогодні майже кожна друга розмінована ділянка на Півдні та Сході України містить залишки лісосмуг, які були пошкоджені внаслідок воєнних дій та пожеж. Відновлення природи після війни має бути одним з ключових пріоритетів, а отже всі протоколи розмінування мають включати його підтримку. І у цьому випадку лісосмуги — це не лише економічна й продовольча безпека країни, чи лише місточки для біорізноманіття. Це також важливий елемент добробуту громад та їх опора у майбутньому.