Всесвітній день видів що перебувають під загрозою зникнення – щорічна подія, що відзначається у третю п'ятницю травня, щоб підкреслити загрозу вимирання видів рослин та тварин. Цей день покликаний підвищити обізнаність про серйозність проблеми та заохочувати до вжиття заходів для захисту природи.

Зникаючий вид — це рослина або тварина, які перебувають на межі повного зникнення в недалекому майбутньому. Їхнє зникнення можуть спричинити різні чинники: знищення природних місць проживання, браконьєрство, вторгнення чужорідних видів чи зміни клімату.

Червоний список Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) — це авторитетне джерело інформації про стан збереження видів у світі. Сьогодні в ньому нараховується понад 40 000 видів, які перебувають під загрозою. Але це — лише верхівка айсберга, адже безліч видів досі не досліджені.

День зникаючих видів має за мету привернення уваги людства до серйозності проблеми вимирання тварин, залучення світової спільноти до збереження рідкісних тваринних видів, збільшення їх популяції.

Упродовж останніх 50 років (1970–2020) середня чисельність популяцій диких видів, за якими здійснюється моніторинг, скоротилась на 73 %, згідно із показниками Індексу живої планети (далі також ІЖП). Ці дані ґрунтуються на аналізі майже 35 000 трендів розвитку популяцій 5 495 видів амфібій, птахів, риб, ссавців і рептилій. Найбільшого спаду зазнали популяції прісноводних риб, зменшився на 85 %, слідом за ними популяції наземних (69 %) і морських (56 %) тварин.

В Україні за останнє століття ми втратили назавжди популяції: кажана - довгокрила європейського, який востаннє спостерігався на Закарпатті у 1993 році; тюленя монаха - востаннє бачили біля берегів Кримського півострова на початку 1970-х років; стерв’ятник - останнє гніздування спостерігалося в горах Криму у 1958 році; орел степовий - останнє гніздування спостерігалося в заповіднику Асканія-Нова у 1980 році, осетер атлантичний або європейський та осетер шип - востаннє в уловах траплялися до 1960-х років; рибець малий - не трапляється у кримських гірських річках з 1975 року.

ІЖП і схожі індикатори показують, що популяції рідкісних видів зникають із тривожною швидкістю. Водночас деякі зміни можуть бути незначними та поступовими, їх сукупний вплив може призвести до значних і швидких змін. Коли накопичувальні впливи досягають межі, це призводить до істотних, часто різких і потенційно невідворотних змін. Це називається переломним моментом. Якщо поточні тенденції збережуться, в природному середовищі цілком імовірна поява кількох таких переломних моментів, що матимуть потенційно катастрофічні наслідки. Ідеться, зокрема, і про глобальні переломні моменти, що становлять смертельну загрозу для людства та більшості видів і заподіюють шкоду екосистемі Землі та дестабілізують суспільство.