Стале лісове господарство | WWF ukraine
© Bogomaz Conservation Photography / WWF Ukraine

Сталий розвиток лісового господарства

Сталий розвиток лісового господарства має на меті лісокористування, яке не виснажує ліси та сприяє збереженню особливо цінних лісових ділянок і біорізноманіття. Водночас, такий вид лісогосподарства дає прибуток місцевим громадам та державі.

Інструментом управління лісами на принципах сталого розвитку є лісова сертифікація FSC.

FOREST STEWARDSHIP COUNCIL (FSC)
Більше про FSC сертифікацію
© Bohdan Vykhor / WWF Україна


Лісова Опікунська Рада (Forest Stewardship Council) була створена у 1993 р. за ініціативи низки екологічних організацій, лісових компаній, трейдерів та інших зацікавлених сторін, для підтримки екологічно прийнятного, соціально захищеного та водночас економічно вигідного ведення лісового господарства. Вона виникла завдяки активній діяльності громадських природоохоронних організацій, занепокоєних стрімким скороченням тропічних лісів внаслідок варварської лісозаготівлі та продажем нелегальної деревини на світових ринках. . Підтримання балансу і врахування трьох складових – екологічної, соціальної та економічної – є ключовим принципом діяльності FSC.

FSC заснувала систему добровільної лісової сертифікації, що охоплює весь ланцюг постачання від лісу до споживача, і надає можливості зацікавленим сторонам долучатися до прийняття рішень. В її ході засвідчується відповідність ведення лісового господарства вимогам згаданих вище складових. Існує три види сертифікації: лісового господарства, ланцюга постачання і контрольованої деревини.

Сертифікат FSC означає, що деревина має бути заготовлена у раціональний і невиснажливий спосіб, із забезпеченням подальшого лісовідновлення.

Станом на жовтень 2019 року, в Україні сертифіковано 4,2 млн га лісів (41% лісів), в світі – 199,4 млн га лісів.

WWF Україна займається розбудовою спроможності громадського суспільства і лісових господарств у імплементації та використанні механізмів лісової сертифікації, для втілення в життя сталих принципів управління лісовими територіми.

Зокрема, мова йде про розробку документів, що створюють основу для впровадження принципів і критеріїв FSC, про збільшення поінформованості зацікавлених сторін і надання їм знань про FSC сертифікацію як механізм для досягнення природоохоронних цілей. Ідентифікація нових особливо цінних для збереження лісів для забезпечення достатньої охорони рідкісних видів та оселищ, забезпечення відповідного менеджменту виділених ділянок є іншим пріоритетом нашої організації.

Особливо цінні для збереження ліси (HCVF)

Особливо цінні для збереження ліси: визначення та господарювання

Практичний посібник
© Irina Kostenko

Будь-який ліс має певну екологічну та соціальну цінність. Така цінність може полягати в наявності рідкісних видів, угруповань та біотопів, місць рекреації, або природних ресурсів, які використовуються місцевим населенням, тощо.

Концепція особливо цінних для збереження лісів (ОЦЗЛ, від англійської HCVF – high conservation value forests) запроваджена лісовою сертифікацією FSC  і заснована на виявленні ділянок лісу, важливих для збереження згаданих вище цінностей. Це один із найважливіших інструментів FSC, що дозволяє зберігати біорізноманіття в сертифікованих лісах.

Відповідно до принципів FSC, працівники сертифікованих лісових господарств повинні зберігати або посилювати цінні ознаки чи властивості таких лісів, а також регулярно провадити моніторинг їхнього стану.

Існує набір критеріїв та індикаторів, які дозволяють віднести ліси до різних категорій особливо цінних для збереження. Серед них є такі, що пов’язані з наявністю рідкісних видів тварин, рослин або оселищ, ключовими місцями концентрації тварин, присутністю значних площ добре збережених у природному стані лісів, із гідрографією та формами рельєфу, з існуванням залежних від лісу громад тощо.

Прикладами особливо цінних для збереження лісів можуть бути :

  • ліс, що захищає водне джерело, що є єдиним у постачанні питної води для певної громади;
  • невелика лісова територія, у межах якої наявна певна рідкісна екосистема або (та) група рідкісних видів;
  • ліс, в якому розташована важлива археологічна пам’ятка;
  • ділянка лісу (виділ, квартал, урочище), якщо вона є природним осередком видів, існування яких під загрозою;
  • праліс, або ліс, якому властиві ознаки пралісу

Усі зацікавлені сторони, в тому числі наукові установи, громадські організації або окремі громадяни можуть звертатися з пропозиціями виділення ділянок особливо цінних для збереження лісів у сертифікованих лісгоспах.